- Деталі
- Автор: Шевченко Зоя
- Опубліковано: 27 березня 2024
26 березня у змішаному форматі відбулося засідання генеалогічної студії, присвячене аналізу та спростуванню наративів російських інтелектуалів і пропагандистів про історію Руської держави. Адже «руський міф» є неодмінною складовою «русского міра» і почав формуватися ще у XVIII ст.
Еволюції розуміння понять «Русь» і «росія» присвятив доповідь студент 2‑А курсу Ростислав Малий, звернувши увагу на тяглість присутності першого на території України аж до ХХ ст. Було схарактеризовано позиції норманістів та антинорманістів, спростовано тезу про «феодальну роздробленість» і наголошено, що сучасне використання цих термінів залежить передусім від політичних процесів. Доповідач зауважив, що певні «підводні камені» має використання як поняття «Київська Русь», так і «Давня Русь» і просто «Русь».
У контексті дискусій істориків ХІХ ст. та їхньої термінології студент 4‑Б курсу Василь Лук’яниця розглянув полеміку між Михайлом Максимовичем і російським істориком Михайлом Погодіним, що вважається першим протистоянням українського та російського поглядів на історію Русі через прагнення останнього повністю присвоїти руську спадщину й державність. Проаналізувавши аргументацію й погляди обох науковців без відриву від їхньої епохи та особистих дружніх стосунків, доповідач підкреслив, що суть цієї дискусії відображає складні процеси в середовищі українських та російських інтелектуалів, адже М. Максимович, відстоюючи право України на Русь, заперечував самобутність української історії, визнану М. Погодіним, хоч і в «урізаній» формі.
Студентка 3-Б курсу Єлізавета Боровик схарактеризувала концепцію «русскої нації», що була продуктом XVIII–ХІХ ст., та асиміляцію українців у російській імперії. Відбувалося розмивання ідентичності, у т. ч. за допомогою «руського міфу», коли малоросійська інтелігенція була вже не повністю українською та ще не зовсім російською. Ставлення до українців визначалося їхньою лояльністю: освічений асимільований малоросіянин і традиціоналіст-«хохол». Цементувала концепцію «спільна» давня історія, адже «малоросійська» культура розглядалася як варіація, доповнення «великоросійської».
Завершилося засідання плідною дискусією про різноманітні ідеологічні конструкти стосовно історії Русі в різний час, причини їхньої появи та аргументацію. Насамкінець підсумки роботи підбила наукова керівниця студії, доцентка Лариса Лисиця.
Василь Лук’яниця,
голова генеалогічної студії