На черговому засіданні генеалогічної студії у змішаному форматі (аудиторно й на платформі «Google Meet») відбулася цікава та плідна дискусія на тему «Відносини українського політикуму із Третім Райхом у 1930 – 1940-х рр.». Учасники торкнулися низки маловідомих і суперечливих аспектів. Гостею заходу стала учениця 10 класу Степанківського ліцею Дарія Гончаренко, яка презентувала надзвичайно ґрунтовне генеалогічне дослідження «Шлях родини: діалог минулого з майбутнім», поділилася його методологією та джерелами (родовід доведено до XVIII ст.), а також взяла активну участь в обговоренні доповідей членів студії.

Студентка 3-Б курсу Єлізавета Боровик висвітлила питання контактів Українського національного демократичного об’єднання (УНДО) як наймасовішої легальної української партії в Другій Речі Посполитій із нацистами, сподівання та розчарування її лідерів у німецькій підтримці справи відродження України.

Владислав Шпак, студент 3-А курсу, проаналізував загадкову постать Ріко Ярого, котрий був посередником між Українською військовою організацією (УВО), а згодом – Організацією українських націоналістів (ОУН) та абвером (службою зовнішньої розвідки Третього Райху). Він також організовував військовий вишкіл українців у Німеччині, розпоряджався матеріально-технічними й фінансовими ресурсами націоналістів. Доповідач висловив думку про цього своєрідного «сірого кардинала» УВО-ОУН, який народився в Австрії (навіть його етнічна належність точно не встановлена), як про кар’єриста, що нажив статок завдяки контрольованим ним фінансовим потокам, а не ідейного прихильника української справи.

Студент 4-Б курсу Василь Лук’яниця розповів про відносини гетьманського руху та особисто Павла Скоропадського з нацистським режимом, спростувавши уявлення про них як про «німецьких агентів» та посіпак нацистів. Третій Райх не заважав розвитку гетьманського руху, але й не підтримував його, а нацистські керівники не робили ставку на П. Скоропадського в «українському питанні». Сам гетьман визнавав, що змушений шукати підтримки німців проти головного ворога українства – більшовизму, оскільки просто не було інших варіантів, використовував свій авторитет для убезпечення українців у Німеччині від нацистських репресій, намагався об’єднати український рух.

Узагальнив обговорювану проблематику студент 2-А курсу Ростислав Малий, простеживши контакти німців з українцями від Першої до Другої світових війн і зауваживши зміни у ставленні до «українського питання» в Німецькій імперії та Третьому Райху. Зрештою, нацисти не збиралися відроджувати Україну навіть у ролі свого сателіта, попри всі сподівання і старання українських діячів.

Після загальної дискусії, обміну запитаннями й відповідями, підсумки засідання підбила наукова керівниця студії Лариса Лисиця. Вона наголосила на актуальності розглядуваної теми й висловила впевненість у подальшій плідній роботі студії.

Василь Лук’яниця,

голова генеалогічної студії

• Попередня
• Наступна