2 грудня 2019 р. викладачі та студенти ННІ історії, міжнародних відносин та філософії зустрілися з Давидом Пластером.

Давид Пластер – американський військовий медик і український волонтер, інструктор та радник у Національній гвардії, інструктор та консультант з тактичної медицини, директор громадської організації «Anomaly», ініціатор низки соціальних та ветеранських проектів і платформ.

Як військовий медик американець пройшов понад двадцять гарячих точок. Вийшовши на пенсію, оселився в 2011 р. в Україні. Коли почався Майдан, він приходив підтримати людей, їхнє бажання здобути свободу і довести, що вони давно вже не західна частина Росії або Радянського Союзу, а незалежна європейська країна. З початком російсько-української війни, відразу ж поїхав в зону АТО вчити українських хлопців тактичній медицині. Вчив їх стандартам медичної допомоги Tactical Combat Casualty Care, більш відомої як ТС3. Досі час від часу їздить на фронт як медик-волонтер. Зазначає, що з 2014 р. надання медичної допомоги в українських Збройних Силах стало проводитися на значно вищому рівні. Крім того на допомогу українській армії Давид витратив 150 тисяч доларів з власної кишені.

Важливим проектом Давида Пластера є Open Source English, що передбачає вільний доступ до безкоштовного вивчення англійської мови. За три роки в Україні понад 20 тис. українців, включно з військовими, ветеранами та їхніми родинами, пройшли навчання.

На зустрічі з істориками, філософами та міжнародниками пан Давид поділився своїм досвідом. Справа в тому, що до глибини душі Давида вражає і непокоїть наявність в українському соціумі такого явища як «бидло». Яке він інтерпретує, як своєрідне соціальне дно, люди, яким байдуже на суспільство і на самих себе. Вони п’ють і колються на дитячих майданчиках, кидають недопалки і пляшки де попало, хамлять. Але найгірше, коли людина каже: «Так, я бидло. І мене це влаштовує». А українці, на його думку, найбільше люблять поговорити і поскаржитися, як все погано і хто в цьому винен. Натомість пан Пластер дає свій рецепт: спочатку зробіть щось, щоб було краще, а потім говоріть. Тож півроку тому енергійний американець вирішив змінити київську Борщагівку, де він живе. Залучив більше тисячі волонтерів, разом з якими очистив район від сміття і пластика, а головне – практично повністю знищив (зафарбував) оголошення про продаж наркотиків, що заполонили стіни будинків, шкіл і гуртожитків. За це Давида Пластера навіть назвали «президентом Борщаги».

Пан Пластер закликав черкаських студентів долучитися до руху (Толоки). Наголосивши, що «наша хата не скраю» і кожен з нас відповідальний за оточуючий простір, місто, країну. Ми всі повинні брати відповідальність за те, що діється навколо. Не можна чекати, допоки уряд, поліція, політики – особливо політики – розв’яжуть наші проблеми. Бо, як правило, вони створюють проблеми, щоб вирішувати їх під час виборів.

 

 

Тетяна Терещенко,

заступник директора з наукової роботи

 

• Попередня
• Наступна