Ґендерна рівність в демократичних спільнотах визнається одним із базових принципів при вирішенні соціальних суперечностей і гармонізації суспільних відносин. Україна як член міжнародних та європейських організацій, в інтересах розвитку, миру, прогресу та національної безпеки, підписала стратегічні міжнародні та європейські акти, в яких викладено засади ґендерної рівності, сприйняла їх як орієнтир та взяла на себе зобов’язання щодо виконання. Адже конструктивне вирішення спільними зусиллями влади і суспільства проблемних питань в сфері рівності прав та можливостей жінок і чоловіків відіграє в процесах інтеграції стратегічне значення.

На жаль, в Україні ще не відбулося остаточного переходу від політики «поліпшення становища жінок» до політики «рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Переважна більшість цілей, завдань і заходів у рамках державної політики як на національному, так і на місцевому рівнях спрямована на одну частину населення – жінок. В ідеалі політика утвердження ґендерної рівності спрямована і на жінок, і на чоловіків.

Знайти відповіді на питання щодо подолання нерівності у правах і можливостях жінок і чоловіків в найчутливіших сегментах суспільного життя намагалися учасники круглого столу “Ґендерна чутливість в українському традиційному суспільстві” , який відбувся 5 березня 2018 р.  за ініціативи Центру  ґендерних досліджень та соціальних комунікацій, створеному на базі Черкаському національному університету імені Богдана Хмельницького. Для участі в заході були запрошені представники місцевих ЗМІ, бізнес-середовища, громадських організацій, учасники  АТО, студентський загал.

«Ґендерна абетка», презентована к. філос. наук, доценткою Зоєю Шевченко, спрямувала аудиторію в понятійне середовище ґендерної проблематики. Її теоретико-методологічне підґрунтя, відображене в тлумаченні найпоширеніших термінів і понять, подане авторкою «Словника ґендерних термінів» в доступному науковому вигляді, сповна використовувалося як під час виступів запрошених, так і у відповідях на запитання анкети, запропонованої студентам-учасникам.

Про вплив громадських організацій на формування ґендерної культури українського суспільства інформував Регіональний координатор NGO Centre UA Сергій Пасічник. Його переконливий та інформативний виступ містив аналіз різноманітних відносин в громадському житті, які містять ґендерну складову – від великої політики до повсякденних форм самоорганізації. Аналітичний та комплексний підходи до обговорюваної проблематики зробили виступ цікавим, фактологічним і обгрунтованим.  

Про проблеми створення ґендерно чутливого медіапростору, які перешкоджають реально відображати соціальні проінформувала директорка ТОВ «Інформаційне агентство «Вичерпно» Анастасія Чубіна. Посилаючись на результати моніторингу новин восьми загальнонаціональних телеканалів, десяти загальноукраїнських інтернет-видань та семи друкованих видань, який було проведено ГО «Інститут масової інформації» та «Детектор медіа» у жовтні 2017 року, на замовлення Національного Демократичного Інституту (НДІ), вона зауважила, що в новинах українських ЗМІ жінок згадують втричі рідше, ніж чоловіків. Більше того, жінки виступають героїнями матеріалів медіа втричі рідше, ніж чоловіки – в середньому, лише у 27% випадків. У ролі експерток журналісти залучають жінок ще менше - лише у 19% випадків.

Тенденції розвитку ґендерного законодавства в Україні окреслив Голова Черкаського осередку Ліги студентів Асоціації правників України А. Чикаленко. В його виступі підкреслювалося, що загалом українське законодавство вважається ґендерно нейтральним, оскільки не містить відверто дискримінаційних положень щодо жінок або чоловіків, не встановлює суттєвих відмінностей у їхньому правовому статусі. Проте значна частина законодавчих норм не сприяє усуненню ґендерних диспропорцій та вирівнянню правового становища жінок і чоловіків у тих сферах,  де вони відчувають дискримінацію.

Приватна підприємиця, голова комітету самоорганізації мікрорайону «Богданівський», екс-депутатка міської ради Оксана Мелікова присвятила свій виступ такій сучасній формі жіночого лідерства як ґендерний мейнстримінг. Вона поділилася своїм багатогранним життєвим і професійним досвідом успішної жінки, в якому вдається поєднувати особисте, родинне, професійне та громадське. На власному прикладі пані Оксана навела докази того, що в українському суспільстві відсутня дискримінація за ознакою статі. Її виступ викликав подальшу дискусію серед учасників заходу.

Ґендерні аспекти інтеграції жінок у Збройні сили України були виокремлені  учасником АТО Дмитром  Котомчаніним. У його виступі підкреслювалася неготовність сучасної армії забезпечити умови, необхідні для проходження контрактної служби жінками. Виступаючий наголосив на доцільності збереження певних обмежень для жінок-військовослужбовців, що пов’язані з виконанням окремих військових завдань.

Вплив традиційних цінностей на формування ґендерної культури українців розкрила к. філос. наук, доцентка Оксана Пушонкова. Вона зауважила на необхідності міждисциплінарного підходу до дослідження гендерної проблематики, розкрила роль архетипу андрогіна у формуванні історично обумовлених моделей гендерних відносин. Вміння диференціювати ці моделі не лише підвищує загальний рівень інтелектуальної, моральної та естетичної культури, а й виступає терапією внутрішніх психологічних конфліктів, засобом подолання ґендерних стереотипів, а відтак, – стратегією самопізнання. Завданням гендерної політики має бути кореляція між запропонованими нормами толерантного світу та ментальною основою гендерних відносин, які століттями складалися в нашому суспільстві та визначали провідні характеристики гендерної ідентичності.

Захід став презентаційною платформою різних, навіть протилежних точок зору на проблему гендерної рівності в українському традиційному суспільстві. Формуючись на його цінностях та у складних умовах поліцентричного світу, гендерна чутливість  стає основою формування загальної культури мислення.

У сфері забезпечення рівності жінок і чоловіків в Україні існує чимало невирішених проблем, що вимагають вжиття відповідних заходів.

По-перше, потребує вирішення питання щодо узгодження українського законодавства з  європейськими принципами рівності та недискримінації, передусім, прийняття Закону «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами».

По-друге, невідкладним завданням законодавців є вироблення спеціальних антидискримінаційних норм та санкцій за порушення ґендерного законодавства.

По-третє, необхідно розширити повноваження Урядового уповноваженого з питань ґендерної політики щодо його впливу на збільшення кількості ґендерно-орієнтованих державних програм та на виділення під них відповідного фінансування або ресурсів.

По-четверте, є потреба у посиленні контролю за введенням тимчасових спеціальних заходів для забезпечення паритетного представництва жінок та чоловіків при прийнятті рішень на всіх рівнях.

По-п’яте, необхідно збільшити фінансування державної та регіональних програм забезпечення рівності жінок та чоловіків, виконати необхідні дії щодо забезпечення виконання чинних національних програм та планів.

По-шосте,  вкрай необхідно створити належні умови для здійснення ґендерної експертизи державного та місцевого бюджетів.

По-сьоме, вбачається необхідним створення юридичних механізмів реалізації прав жінок та чоловіків, які потенційно можуть стати жертвами подвійної дискримінації (учасники АТО, внутрішньо переміщені особи, особи до пенсійного та пенсійного віку, жінки(батьки)-одинаки, жінки-військовослужбовці, батьки, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною тощо).

По-восьме, необхідно налагодити тісну взаємодію між Центрами ґендерних досліджень, Центрами ґендерної освіти та громадськими організаціями щодо запровадження спеціальних освітніх програм для державних службовців, депутатів всіх рівнів, суддів, правоохоронців.

По-дев’яте, з метою популяризації Стратегії ґендерної рівності та положень про недискримінацію за статевою ознакою розробити механізми соціальної взаємодії за участю ЗМК, представників державних та недержавних інституцій.

По-десяте, ширше залучати інститути громадянського суспільства до Національного механізму забезпечення рівних прав жінок та чоловіків у вирішення питань із дотримання прав жінок та запобігання ґендерному насильству, забезпечення моніторингу ґендерного балансу в органах державної влади, місцевого самоврядування та партійних структурах на місцях.

• Попередня
• Наступна