22 квітня 2017 р. у Черкаському обласному художньому музеї відбулося відкриття «Спільної виставки» молодих талановитих художників Володимира Широкопояса та Володимира Погрібного.

Що спільного між цими абсолютно різними світами? Річ не у зовнішній формі (живописніпо лотна, витинанки, арт-об᾿єкти), а в світоглядній самобутності, яка є лише умовою діалогу. Чи дійсно ця виставка «спільна»? Відвідувачі спробували це відчути, пережити та зрозуміти у безпосередній творчій зустрічі з художниками.

У виставкових проектах останнім часом з᾿явилася нова тенденція – спільні проекти двох художників, як, наприклад, виставка Андрія Пузиря та Андрія Кравцова, яка нещодавно була презентована у стінах Черкаського обласного художнього музею. Подібні проекти не лише виявляють різні грані творчого таланту, а й є зіткненням на одній творчій платформі різних самобутніх світів та способів самовираження.

Студенти ЧНУ ім. Б. Хмельницького відмітили роботи Володимира Погрібного «Адам», «Ной», «Авраам», «Викрадення душі», «Життя прекрасне», які є вираженням його християнської віри.

Художник поділився секретами творчого процесу, асоціативними образами творів, просторовими рішеннями. Здібності до малювання у хлопця з'явилися ще у дитинстві. Але лише у 2014 році, після багатьох змін, що відбулися у житті, він взяв пензля до рук.

«Мені подобається експериментувати з усілякими геометричними формами, кольорами та різними техніками, поєднуючи їх в одній композиції. Так я створюю нові емоційно-інтуїтивні образи, щось особливе та неординарне», – говорить Володимир про свою творчість. Для юнака це перша виставка, у якій він дозволяє побачити знайомі нам речі інакше, впізнавати їх у контурах різних площин.

У Володимира Широкопояса творчість можливо менш вишукана, але більш експресивна, більш відкрита до експерименту. Він зараз продовжує освіту в Черкаському національному університеті ім. Б. Хмельницького на кафедрі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. Хист до малювання, який почав проявлятися ще у дитячі роки, розвинувся у справжній талант. Знаковим для творчості юнака став 2015 рік – початок експериментів з новими формами. «Для мене в творчості, як і в житті, головне – щирість. Пишучи картини, я віддаюсь роботі на 100%, вивільняю всі почуття і спілкуюсь зі своїм глядачем чесно і відверто. Готуючись до виставки, я насамперед руйнував власні межі, працюючи у різних техніках і жанрах».

Молодий художник вже не вперше демонструє свою творчість. Однак нині експоновані роботи спонукають до переживання емоційного досвіду самого автора, проживання їх разом.

У картинах, витинанках та арт-об᾿єктах «Агонія», «Війна», «Провідниця», «Тілесність буття», «Реалії життя» та ін. немає ніяких обмежень творчої фантазії, заборон та умовностей. В практиках наслідування іншим авторам Володимир шукає свій неповторний стиль, й навіть у наслідуванні він презентує щось абсолютно автентичне (як у картині кольоровим олівцем «Автопортрет», яка є своєрідним перегуком із творчістю Володимира Погрібного). Витинанки Широкопояса вже упізнавані глядачем, вони виступають як візуальні коди вже почасти сформованого «авторського» почерку. Автор підіймає актуальні теми історичної пам᾿яті, архетипів рідної культури.

Студентка ЧНУ Яна Пономаренко, яка навчається в ННІ іноземних мов, розмірковує про картину В.Погрібного «Схема»: «Володимир показав у цій картині різні життєві шляхи, різні варіанти. Ніколи не пізно людині замислитися над тим, чи правильно вона живе. Чи прагне добра й істини, чи бездумно його проживає в заплутаних лабіринтах сучасної інформаційної культури. Якщо людина з Богом, то рано чи пізно вона дійде до вершини гори, якщо – ні, то так і залишиться в цьому світі-лабіринті». Критика інформаційної культури також прослідковується в арт-об᾿єкті «Реалії життя» В.Широкопояса, яка начебто продовжує тему життєвого шляху. Хтось живе, а хтось прив᾿язаний до «зомбоящика», який непомітно вкрадає душу, вкрадає час.

Інтерес у відвідувачів також викликала картина В.Погрібного «Життя прекрасне», образ жінки, який був сприйнятий відвідувачами спочатку неоднозначно. Автор зазначає: «Це жінка – яка страждає на онкозахворювання, але вона бореться до останнього. Життя прекрасне попри все. Вона пройшла хімію й втратила волосся. На обличчі видно велике страждання й посмішка над силу, тому що дуже важко після хімії. Й вона сама в собі говорить, і своєю посмішкою показує, що життя прекрасне, не дивлячись на її становище, і не дивлячись на те, що їй мало залишилося жити, а все тому, що вона знає, що буде з нею після смерті, і бачить довкола себе прекрасне. Її погляд спрямований на позитивне, вона повна віри й надії на вічне, але  щоб не сталося, вона буде в хорошому місці, а доки вона радіє життю. Від цього не зневіряється, розуміючи, що доведеться покинути землю. Хочеться, щоб всі були повні віри й надії, адже всім нам колись доведеться перейти поріг смерті, просто до когось цей поріг ближчий, і він це знає, а хтось зовсім не здогадується, коли йому доведеться зробити цей крок. Звичайно ж, я всім бажаю одужання, і не хочу, щоб люди вмирали завчасно, але це трапляється, від цього не втечеш, так влаштовано наше життя... була б можливість всім допомогти, допоміг би, але всім вилікуватися зараз – це нереально. Одним залишається вірити, а іншим боротися. Така вже правда реальності».

Звісно для художників важливий зворотній зв᾿язок з відвідувачами. У своїй промові до глядачів Володимир Погрібний зауважив, що мистецтво має приносити користь людям, а Володимир Широкопояс додав, що мистецтво спонукає замислитись над вічними цінностями. Володимири щирі й відверті в своєму бажанні транслювати в цей світ добро.

Добро і зло, сучасна мораль, любов, свобода – предмет творчості цих талановитих й самодостатніх художників.

Спільна робота художників «Ти і я» є своєрідними концептом проекту. Ти і я – дві половинки розщепленого образу чи запрошення до діалогічної взаємодії з Іншим? Чи можлива позитивна взаємозалежність? Чи є самотність умовою незалежності?

Оптимізм й віра в майбутнє авторів дає надію: діалог можливий.

Пушонкова Оксана

 

• Попередня
• Наступна