11 грудня, на площі перед Auditorium Maximum Варшавського університету відбулося відкриття виставки  «Дві війни - одне старждання», підготовленої Музеєм польських дітей - жертв тоталітаризму в Лодзі (Польща) у співпраці з професоркою кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин ЧНУ Ольгою Морозовою, яка водночас є запрошеним дослідником Варшавського університету.

Експозиція становить універсальне оповідання про долі дітей, яких торкнувся драматичний воєнний досвід: малих вʼязнів німецького концентраційного табору для польських дітей в Лодзі та українських дітей, змушених залишити рідні домівки в результаті російського вторгнення в Україну.

Виставку можна оглянути на просторах Варшавського університету до 20 грудня 2023 р. (https://historia.uw.edu.pl/wernisaz-wystawy-dwie-wojny-jedno-cierpienie-дві-війни-одне-страж-2/), а також за посередництвом інтернету на офіційному сайті Музею польських дітей - жертв тоталітаризму за посиланням: https://muzeumdziecipolskich.pl/wistawki/wistawka-3

«Повномасштабне російське вторгнення в Україну, що розпочалося 24 лютого 2022 року, продовжує політику знущань, тортур та масових вбивств. На жаль, жертвами цієї ганебної війни є найнезахищеніша верства українського суспільства - діти…На сьогодні більше ніж 511 маленьких українських жителів загинуло в результаті воєнних дій росії, близько 1148 молодих українців були поранені, 1223 особи зникло, 19546  - депортовано, або силою вивезено до росії, 13 осіб були піддані сексуальному насильству. І це тільки офіційні дані! Українських дітей з окупованих територій вивозять вглиб російської федерації задля їх асиміляції та виховання в проросійському дусі! Діти зазнають ґвалтувань, катувань і страт! Така політика абсолютно повторює політику нацистів під час ІІ Світової війни, зокрема щодо найменшого населення Польщі!

Виставка Музею польських дітей – жертв тоталітаризму під назвою „Дві війни - одне страждання”, співавторкою якої я мала честь бути,  - це драматична історія про досвід польських дітей, які пережили травму ув’язнення під час Другої світової війни, та українських дітей, які були змушені покинути рідні домівки внаслідок вторгнення російських військ в Україну. Нашою метою було показати трагедію дітей, які, як і більше ніж 80 років тому, сьогодні страждають від людської ненависті й агресії, несправедливості й безпорадності. Ми намагалися провести паралелі між минулим і сьогоденням, показати реалії трагедії, яка розгортається на наших очах у ХХІ столітті, притягнути увагу якомога більшої кількості людей до цінності людського життя й права на щасливе дитинство.

У процесі дослідження трагедії українських дітей під час триваючої війни ми використовували в першу чергу метод усної історії та інтерпретації візуальних джерел. Було зібрано документальні матеріали, зокрема фото, листи, спогади щодо життя українських дітей під час російського вторгнення в Україну, ми хотіли показати глибину дитячої трагедії, вплив війни на життя й долю найменших представників українського суспільства.

Сьогодні ми мусимо голосно говорити про цю болісну правду, аби в серці кожної людини ця жахлива трагедія викликала якомога більші відчуття емпатії до слабшого, необхідності допомоги тому, хто знаходиться у біді. Щоби смерть кожної дитини, яка загинула від свідомих дій дорослих, була потрактована як ганебне діяння, яке мусить бути якомога жорстокіше покаране! Мусимо бути солідарні, бо лише разом ми можемо затримати цей геноцид і врятувати світ від несправедливості, ідеології ненависті, агресії та націоналістичного фанатизму! Світ мусить повернути дітям України дитинство! Українські діти мають право на дитинство без війни!»

Ольга Морозова

• Попередня
• Наступна