- Деталі
- Автор: Олена Абразумова
- Опубліковано: 01 лютого 2017
Імена головних персонажів у цій історії – ті, які знає не одне покоління українців… 1844 року вийшов друком так званий «Чигиринський Кобзар» Тараса Шевченка. Того ж, 1844 року у Франції опублікований знаменитий роман Дюма «Три мушкетери». Обидва автори захоплювалися подіями, які відбувалися у ХVII столітті – Шевченко звертався до теми козаків гетьмана Хмельницького, Дюма – до теми «козаків по-французьки», мушкетерів короля Людовіка, в компанії яких найблагороднішим був граф де Ла Фер, відомий всім під іменем Атос. У ХХІ столітті війна звела Тараса Шевченка й Атоса далеко від Чигирина, а тим більше Парижа – на клаптику обсмаленої вогнем землі, яка у бойових зведеннях фігурує як «сектор М».
Черкащанина дійсно звуть Тарас Шевченко. От тільки «в миру» він Олегович, а позивний на фронті мав «Григорович» – побратими жартома приліпили, бо ще й вірші міг в перерві між боями писати у «захалявній книжечці».
Коли Майдан у Києві вибухнув Революцією Гідності, студент з Черкас потрапив у самий вир подій і 20 лютого 2014 року отримав кулю від «беркутівця» у праву руку – за лічені метри від Монумента Незалежності на Майдані…
Руку «латали» вже в Черкасах – вказівний палець, який був практично відірваний, буквально пришили і заново навчили згинатися, хоча і гірше від інших. Та вже весною 2014-го цей палець тиснув на гашетку автомата – Тарас Шевченко воював на Донбасі разом з іншими хлопцями Яроша – «правосєками», байками про яких лякають дітей вороги України. Два роки в розвідгрупі «Вольфа» він згадує як найкращий час, його досі тягне на Схід, чиї назви звучать для нього як музика війни – Піски, Водяне, Опитне…
Перші дні Нового, 2017 року зустрів під Маріуполем – поїхав перевідати побратимів. А назад повертався… вже з Атосом, маленьким псом, долею якого до того опікувалася відома блогер-журналіст, а нині – боєць Добровольчої Армії Яроша Олена Озірська. Власне, лише на письмі можна передати, що саме закладено в ім’я чотирилапого уродженця Донбасу – АТОс так названий від абревіатури АТО. У час війни його мамка втратила домівку, а «страшниє правосєкі» рятували її дітлахів, як могли…
Тарас Шевченко і Атос з Донбасу добралися з мінімальними пригодами – довелося лише домовлятися, щоб пустила звірятко без будь-яких документів. Втім, враховуючи, що було це 2 січня, песику в ролі «зайця» у вагоні всі лише пораділи як новорічному подарунку долі, яка не давала скучати в дорозі. Шастав коридором вагона, але від «Григоровича» далеко не тікав…
Нині Атос – улюбленець Тарасової бабусі, Таміли Федорівни. Свої «фронтові» звички він не кинув – привчений триматися подалі від начальства і поближче до кухні, застуканий був нещодавно всередині мішка з собачим кормом – після Донбасу ще тільки звикає до того, що їжі і тепла вже вдосталь…
Тарас Шевченко закінчує навчання в університеті Хмельницького в Черкасах. Майбутній історик, якому ледь за двадцять перевалило, вже бачив на власні очі, як пишеться історія українського сьогодення на Майдані і в АТО. Понад усе цінує Волю, а свого домашнього папугу Кешу навчив не стандартному набору слів на потіху господарю, а відчиняти-зачиняти дверцята клітки – щоб розправляти крила тоді, коли хочеться – не питаючи на те чиєїсь згоди…
