Відбулося перше в новому навчальному семестрі засідання генеалогічної та літературної студії – нарешті в аудиторії. Для обговорення актуальних питань зібралися студенти 1 – 3 курсів спеціальностей «Середня освіта. Історія» й «Історія та археологія». Плідне обговорення, як завжди, проходило в теплій і дружній атмосфері.

Зі вступним словом про важливість студентських дискусій, вміння презентувати й відстоювати свою думку до присутніх звернулася наукова керівниця студії, доцентка Лариса Григорівна Лисиця.

Обрана тема – «Рік повномасштабної війни: рефлексії та ремінісценції» – заохочувала студентів поділитися власними досвідом, враженнями, переживаннями, роздумами щодо російського вторгнення. Як минув рік у новій реальності, як змінив світогляд та пріоритети – про це говорили на засіданні.

В.о. голови студії Василь Лук’яниця крізь призму особистого сприйняття зробив огляд подій і динаміки відчуттів за цей рік, навчальної й наукової діяльності. Наголосив на додатковій відповідальності, покладеній на студентів-істориків, покликаних популяризувати справжню історію України, спростовувати століттями нав’язувані російські наративи. Звернув увагу на важливість науково-просвітницьких заходів як відповідь на інформаційну агресію та символ незламності української нації.

Студент 1-А курсу Владлен Павлов розповів про досвід перебування в зоні бойових дій, особливості російського вторгнення 2014 р. і 2022 р. на Луганщині, навчання в бомбосховищі. Доповідач закликав максимально якісно виконувати свою роботу й обов’язки – навчатися, а у вільний час – волонтерити чи будь-яким способом підтримувати Збройні сили України, адже від тилу, який значною мірою тримає студентська молодь, безпосередньо залежить наша перемога на всіх фронтах.

Студент 3-Б курсу Олег Качан наголосив на відмінностях між українцями й росіянами, ментальній прірві між ними. Окупанти зустріли в Україні єдину й незламну націю, і це стало відкриттям для них. Найважливіше для українців – незмінно підтримувати один одного.

Ростислав Малий (1-А) проаналізував становлення Московії та її ідеологічно-пропагандистської машини й висловив упевненість, що відтепер український простір буде очищений від російських міфів, оскільки «24 лютого змінило все: воно поділило життя на “до” і “після”».

Марія Найдан (1-А) відмітила, що ще ніколи українізація не була такою стрімкою та всеохопною, ніж після повномасштабного вторгнення, а також зауважила, що вона не має бути насильною та упередженою, адже в кожного свій темп «переходу на українську».

Студент 2-А курсу Михайло Петренко відзначив, що навчання в університеті продовжується попри все, а можливість зібратися в аудиторії додає наснаги й мотивації.

Після виступів засідання продовжилося в дискусії й обговоренні впливу російськомовного контенту, шовіністичної державної політики й ідеології агресора в історичній перспективі, планів на майбутнє. Усі підтримали тезу про першочергову важливість якісної освіти, здобуття професійних знань і навичок для забезпечення перемоги й повоєнної відбудови та подальшої розбудови нашої держави. Слава Україні!

 Василь Лук’яниця, студент 3-Б курсу

• Попередня
• Наступна