- Деталі
-
Автор: Олена Абразумова
-
Опубліковано: 11 липня 2022
Віктор Олексенко – художник, поет, викладач-наставник завжди дивує новими метафорами буття, висвітлює його грані у різних напрямах творчої діяльності, знайомить нас з естетикою поліфонічного світу. У картинах, вітражах, інсталяціях, геральдиці, поезомалярстві тощо він розкриває особливості сучасного образотворення не лише як митець, а й як дослідник-науковець. І, звісно, як талановитий викладач, майстер діалогу, як художник-філософ.
Нині в Черкаському художньому музеї триває виставка Віктора Олексенка «Знаки відсутнього», яка презентує живописні і графічні роботи автора 1970-х – 1980-х років ХХ століття. Ми маємо можливість зазирнути у майстерню художника тих часів, коли лише складалося його художнє мислення та творче кредо. Окрім формальних пошуків інтерес викликає тематична спрямованість виставки. Це – рідна Черкащина, її природа і урбаністика, символічний світ.
Топоси міського ландшафту, мікрорайони міста, його околиці, краєвиди та давні мотиви Дніпра як «острівки пам’яті» уможливлюють історичну рефлексію минулого майже півстолітньої давнини. «Перлини» виставки – це дивовижно витончені, чуттєві пейзажі в імпресіоністичній манері. Привертають увагу також філософічно-символічні твори, в яких присутні авторські роздуми про людину, її походження і призначення. Вже в ті часи Віктор Олексенко не боявся експериментувати з межами стилів, напрямів і виразних засобів.
Цей творчий пошук протягом життя нагадує музичний твір, що йде від філософії серця. Глибина почуттів поєднує різні плани, рівні, навіть різні мови у єдиний простір – храм Душі, яка прагне себе пізнати через візуальні форми світу. Виставка заохочує йти за автором далі, у буремні 90-ті, полімедійні 2000-ні… Дізнаватися більше.
У призмі часу творчість Віктора Олексенка – про пошук балансу. Між розумовим і чуттєвим, між витончено прозорим і брутально-грубим, між красою схеми і красою хвилястих ліній мінливої природи… Автор генерує смисли через геометрію візуальної мови, колір, символ і слово. Для глядача це унікальна можливість відкривати у мистецтві нові візуальні режими, вчитися відчувати серцем гармонію і рівновагу складного непередбачуваного світу. Так, твір «Anima» (з лат. «життєвий початок», «душа») 1980 року містить символічну неоднозначність, спонукає до роздумів про прекрасне і потворне, життя і смерть, буття і небуття, чоловіче і жіноче, до пошуків «знаків відсутнього».
Оксана Пушонкова
