Лютневі події Революції Гідності у сучасній історії України найтрагічніші. У Черкаській області є сім Героїв, які загинули під час Революції Гідності. Це Максим Горошишин (с. Грушківка, Кам’янський район), Юрій Паращук (м. Тальне), Юрій Пасхалін (с. Носачів, Смілянський район), Андрій Саєнко (м. Сміла), Віктор Чернець (с. Подібна Маньківський район), Віталій Смоленський (с. Фурманівка, Уманський район) та Василь Сергієнко (м. Корсунь-Шевченківський). Вони різні за віком, статтю, освітою, з різних куточків Черкащини.  Найстаршому – Василю Сергієнко – виповнилося 58 років, а наймолодшому – Максиму Горшишину  – 25.

20 лютого 2014 р. стало не просто датою чергової офіційної події в календарі, а своєрідною точкою неповернення до пострадянської моделі відносин між владою та суспільством, до старих корупційних схем і також маркером протидії багатовекторності, тобто, власне кажучи, проросійської спрямованості у зовнішньополітичному курсі. Адже за все це не просто стояли люди на Майдані, за це заплачено дуже велику ціну. Задля утвердження свободи та демократії Герої Небесної Сотні пожертвували собою й цим змінили перебіг історії нашої держави.

Студенти Інституту  у листопаді 2021 р. брали участь у конкурсі есе на тему «Що для мене Революція Гідності і Свободи?». В часи Революції вони були учнями початкової і середньої школи, але не були байдужими до переламних подій Революції Гідності. Дорослим ці уявлення додалися усвідомленням причин, засобів боротьби та наслідками. Сьогодні, вдруге, публікуємо думки наших студентів щодо подій Революції Гідності.

Коломієць Світлана, студентка 1 курсу: «Події, які відбулися восени 2013 – навесні 2014 року по сей день мають велике значення для України. Наслідки звичайно негативні, тому що загинуло багато невинних людей. Але ці події доводять, що українці сильна нація, яка любить свою Батьківщину і готова навіть віддати життя заради її свободи.

 Звичайно, мені дуже шкода тих українців, які загинули, відстоюючи свою власну думку та захищаючи інтереси своєї держави. Ці події показали те, що ми готові боротися. Боротися разом. Бо ми – один народ.

 Але інші так не вважають. Бо застосовуючи силу проти патріотів та знущатися з них, себто вони бандити, хоча вони захищали інтереси своєї батьківщини, це не по-людськи.

 Дуже шкода, що наш народ був підданий підступним людям, які нічого не робили для свободи та незалежності нашої країни. Але, на жаль, ми про це не догадувались... А коли зрозуміли, хто нами керує , то вже було пізно.

 Я люблю свою країну за те що в ній живуть люди, які готові віддати навіть власні життя, захищаючи свободу права думки про розвиток країни. В нашій країні  живе багато героїв. Але вони дуже рано можуть померти.

 Звичайно, щоб здобути незалежність, нашої думки з цього приводу буде мало, тому що це також залежить від влади країни.

 2014 рік довів те, що українці – це нація, яка готова боротися за щасливе майбутнє своєї країни, щоб в ній жили їхні внуки, правнуки і щоб в них все було добре. Ми, виступаючи на мітингах, протестах, влаштовуючи революції, робимо це не лише для себе, а й для своїх поколінь, які будуть жити в нашій країні. Тому ми не здаємось, а боремось за щасливе майбутнє»

Нетудихатка Богдан, студент 4 курсу : «…Правоохоронні органи в співтоваристві з «тітушками» не соромилися використовувати вогнепальну снайперську зброю, побиття студентів, жінок, катування полонених. Зокрема 22 січня 2014 р. невідомими снайперами було вбито 2 протестувальників, після чого почався наступ на барикади.

Загалом, незважаючи на численні людські втрати та анексію частини українських територій, народу вдалося повалити сепаратистський проросійський режим та заново осмислити історичну долю України у боротьбі за свою незалежність. З цього моменту ми почали більше цінувати ті здобутки та перемоги, які дали можливість збудувати власну незалежну державу, з власною культурою, яка тепер позбавлялася російського шовіністичного гніту.

На мою думку Революція Гідності стала закономірним проявом національного патріотизму в умовах зміни зовнішньополітичного курсу уряду на користь Росії. Хиткість позицій уряду Януковича призвела до поглиблення економічної та політичної кризи, розвитку корупції, вживання жорстких репресивних методів боротьби проти українського народу.

Одним з найголовніших наслідків Революції став радикальний відхід України від агресивного політичного та економічного простору Росії. Українське суспільство остаточно зробило свій вибір на користь європейського шляху розвитку української державності.

Тепер за українською нацією лишається єдиний правильний вибір – боротися за відновлення територіальної цілісності держави та приєднання до демократичної європейської спільноти, бо ж як закликав Тарас Григорович Шевченко – «Борітеся – поборете»!

Чистякова Катерина, студентка 4 курсу : «Ціною  людських життів, українському народові вдалося вибороти власний шлях розвитку України. Ці люди повстали проти несправедливості, на захист демократії, громадянських прав і свобод, європейського майбутнього нашої країни. Всі ці люди справжні герої України, які пожертвували своїм життям заради прав людини, за європейське майбутнє України, за можливість країни рухатись  вперед до кращих змін.

Я пам’ятаю, як ми з моїми батьками, щовечора вмикали телевізор і боялися... Боялися що там будуть погані новини, боялися що кількість померлих на майдані збільшувалась.  Серце розривалося в тривозі за тих, хто був там.

Аналізуючи події крізь роки, я ще більше починаю розуміти, як події Революції Гідності змінили наше життя. Варто зазначити, що ці події змінили не лише історію нашої країни, а вони вплинули на українське населення, яке почало мислити по-іншому. Події майдану об’єднали цілу Україну, і показали, що український народ буде захищати свою державу завжди, до останнього.

Слава Україні!»

 Романків Аліна, студентка 4 курсу  : «Події лютого 2014 року, це не тільки найкривавіші події Революції Гідності, це щось набагато більше і набагато важливіше. Насамперед, це прагнення до оновлення суспільства, його цінностей. Адже, помилковим буде твердження, що Революція Гідності виникла сама по собі. Варто пам’ятати  про кризові явища та процеси, котрі безпосередньо були очевидними. Нездатність влади врегулювати важливі внутрішньо- та зовнішньополітичні питання призвела до загострення суспільної ситуації.

На мою думку, українське суспільство є досить терплячим. Добре це чи погано, однозначно відповісти не можна. Проте, як відомо, коли вінця чаші народного терпіння переповнюються, то очевидним і логічним є процес реакції. Якою ж мала повинна була бути реакція народу на незадоволення його ж таки прагнень? Історія добре знає багато прикладів – це і війни, революції, що завжди супроводжувалися стражданнями, смертями, горем… З у упевненістю можна сказати, що не цього хотіли громадяни України. Але що ж вони отримали… А отримали вони в гіркий спадок Небесну Сотню. Її одержали і ми…

Що дала нам Революція Гідності? Вона дала нам втрати, біль, сум, але разом із ними також вона дала нам переосмислення нашого суспільного життя. Після подій Революції гідності, ми можемо відповісти самі перед собою на цілу низку хвилюючих і болючих питань. Але однієї відповіді замало, треба розуміти, що тільки наш конкретний прагматизм і раціоналізм зможуть дати користь. Ми, як теперішнє покоління і як майбутнє нашої держави, повинні зробити усе від себе залежне, щоб події Революції Гідності ніколи не були забуті. До того ж кожен із нас спроможний зробити висновок і для самого себе.

Отже, Революція Гідності для мене – це в першу чергу боротьба, яка була необхідна для українського суспільства. Без неї зараз ми б перебували зовсім в іншій ситуації. А найголовніше – це те, що без неї ми б не стали гідними людьми. На жаль, ХХІ століття, як не дивно, це ще не той час, коли можна видихнути з полегшенням. Українці повинні осмислити свій історичний шлях і нарешті зробити висновки, щоб мати змогу розбудовувати вільну, щасливу і демократичну державу, в якій насправді, а не лише на папері, найвищою цінністю буде людське життя».

 Доцентка кафедри АСГІН Олена Сухушина

• Попередня
• Наступна