- Деталі
- Автор: Шевченко Зоя
- Опубліковано: 01 травня 2024
30 квітня у змішаному форматі відбулося засідання генеалогічної студії на тему «1944 рік: трагедія Криму», присвячене 80-ій річниці масових депортацій народів із півострова сталінським керівництвом Совєтського Союзу. До зустрічі, крім постійних учасників, долучилися доцентка Марина Захарченко, а також випускники ННІ міжнародних відносин, історії та філософії Дмитро Кличков і Яна Зайченко.
Про депортацію кримських татар розповів студент 2-А курсу Ростислав Малий, який обґрунтував оцінку трагічних подій травня 1944 р. як геноциду, спростував офіційну причину виселення цілого народу нібито через масову співпрацю з нацистами, зауважив применшення ролі кримських татар у Червоній армії й фальсифікації даних у совєтській пресі. Після депортації влада стирала всі згадки про татар у Криму, перейменовуючи населені пункти та заборонивши вживання самого етноніму. Доповідач наголосив на жахливих умовах транспортування й розселення на нових місцях. Лише в 1989 р. почалося масове повернення кримських татар на батьківщину, але з анексією півострова росією в 2014 р. для них знову було створено нестерпні умови, що зумовили значну еміграцію.
Студент 4-Б курсу Василь Лук’яниця зосередив увагу на маловідомому аспекті: крім власне татар, через місяць були виселені ще й т. зв. «малі народи», серед яких болгари, вірмени та греки. НКВС ставив за мету депортувати абсолютно всіх їхніх представників, користуючись тими ж звинуваченнями у співпраці із Третім Райхом, що були ще більш сумнівними. Доповідач навів фрагменти документів, що засвідчували нерозуміння причин виселення цих народів самими росіянами – жителями Криму. Було висловлену поширену серед українських дослідників думку, що справжнім мотивом виселення було прагнення «зачистити» півострів від «ненадійних елементів» перед можливою війною з Туреччиною. Механізм і наслідки депортації для болгар, греків і вірмен були такими ж, як у кримських татар, однак до Криму майже ніхто з них уже не повернувся.
У дискусії, в якій взяла участь керівниця студії доцентка Лариса Лисиця, було обговорено інші можливі реальні причини депортацій, кількість депортованих, умови їхнього життя на місцях розселення в Центральній Азії, поняття етноциду, а також рефлексію цієї травми кримськими татарами сьогодні.
Василь Лук’яниця,
голова генеалогічної студії