Науковці Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького постійно проводять просвітницьку роботу для якнайширших верств населення.

Про українців та синдром більшовизму поділився своїми думками доктор історичних наук, професор кафедри історії України  Юрій Присяжнюк на сторінках видання «Черкаський край».

«Найбільший після Другої світової війни збройний конфлікт у Європі, як тепер називають події після вторгнення росіян в Україну 24 лютого 2022 року, пов’язаний із більшовизмом. Такий зв’язок може здатися дивним, адже з лєнінсько-сталінською спадщиною ми вже нібито попрощалися. Але чи зовсім? Аби збагнути історичні причини й імовірні наслідки кремлівської «спецоперації» і не помилитися, треба поглянути на самих себе ніби збоку.

Більшовизм — це російський комунізм. Філософ ХХ ст. Микола Бердяєв назвав його різновидом фашизму, щоправда, не відразу, а коли опинився у вигнанні. Але ось цікавий факт: Бердяєв осудив більшовизм, проте лишився великоросом «с Родиной» у серці.

При уважному знайомстві з’ясовується, що більшовизм — лише етап великого імперського міфотворення, яке виникло задовго до 1903 року. Тож совєтське як щось «позитивне» — також велика омана, попри те, зберігає воно привабливість чи ні. Людям середнього віку, а старшого й поготів, визнавати це вкрай важко, але зміни неминучі — з часом настає прозріння.

Диктатор путін лукавить, коли стверджує, що Україну заснував Лєнін. Насправді ж він не Україну створив, а зберіг російську імперію, хоча й у не зовсім вигідному для імперських кіл росії варіанті, бо для сучасних рашистів саме право націй (народів) на самовизначення — неприйнятне. Тому вони, з одного боку, паплюжать більшовиків, із іншого, цинічно не відмовляються від їхніх «здобутків».

Для українців більшовизм був і є ментально чужим. Його нав’язано їм силою і це — аксіома. Перепитаємо: лише силою чи ще якось? Видатний дисидент Іван Дзюба писав: «Більшовизм… «кореспондував» із деякими настроями… серед самої української людности». Додамо: і кореспондує — з малоросійською традицією. Але сьогодні не вона визначає хід історії, бо Леґінь (Україна) уже піднявся і весь світ його побачив.»

Джерело: «Черкаський край», https://cdu.edu.ua/ 

• Попередня
• Наступна