Колір завжди посідав значне місце у народних уявленнях та сприйнятті навколишнього світу. Колір впливає на підсвідомість, психологічний стан, викликає різні емоції і почуття. В багатьох культурних практиках та геральдичних системах кольори виступають як символи, що вбирають усі його чуттєво-емоційні характеристики.

Українці здавна намагалися через колір вплинути на непідвладні сили зла і привернути до себе сили добра. Прапор України - синьо(блакитно)-жовтий біколор. У жовтому - тепло (золоті хлібні лани під палахким сонцем), світло (божественна турбота про людей), свобода (активність, динаміка і рух). Стихія відтінків синього - повітря. Синій і блакитний у прапорах - це об'єднання, духовна сила, приналежність до структури цілого і, також - свобода. Свобода внутрішня, що йде з глибини синього.

Разом з великою кількістю характеристик жовтого і синього (блакитного), свобода є їх спільною символічною рисою у прапорі України. Так і є. Свобода - найвища цінність для кожного українця.

До розгляду пропонуємо незвичне полотно доби раннього бароко «Щасливе суспільство, яке перемогло нещастя» (1624-1625 рр., Лувр). Чому саме на цю картину сьогодні звернули увагу та що насправді в ній є пророчим? Італійський художник XVII століття Ораціо Джентілескі у своїй творчості віддавав перевагу жовтому і синьому. Мимоволі сьогодні це сприймається у символічному просторі боротьби українців з агресором.

Насамперед, завдяки кольорам, з якими асоціює Україну весь світ. Молода дівчина, одягнена в синьо-жовтий плащ, в правій руці тримає корони переможених нею царів-завойовників, які насмілилися зазіхнути на її свободу.

Чи бачив майбутнє Джентілескі? Чи він інтуїтивно обрав саме те сполучення кольорів, яке найкраще виражає ідею Свободи? Кольори, які згодом стали кольорами українського Прапору? Мабуть, дійсно, у щирій мові кольорів немає випадковостей. Як і в тому, що в лівій руці дівчини – жезл, дуже схожий на тризуб - оберіг незалежної України.

В цілому картина з глибини віків нагадує про те, що у важкі часи протистояння агресору наша сила, наш символічний код - це шлях до свободи. І це єдиний шлях, на якому нас чекає Перемога.

Оксана Пушонкова,

доцентка кафедри філософії та релігієзнавства

• Попередня
• Наступна