Нечуйвітер Владислав Русланович, випускнику 2017 року, незважаючи на всього 3-річний стаж роботи на посаді School event-manager (педагог-організатор) в спеціалізованій школі №129 м. Києва з поглибленим вивченням англійської мови, а за сумісництвом – учитель суспільствознавчих дисциплін та допризовної підготовки юнаків, вже відмічений чисельними нагородами та грамотами органів управління освіти, громадських організацій, органів державної влади.

Про Черкаський національний університет Владислав згадує з теплом:

"Вступити сюди на навчання – мрія моєї абітурієнтської юності. Взірець педагога з високим рівнем знань з історії та педагогічною майстерністю – моя класна керівничка – теж навчалась в Черкаському національному. І коли я вирішив стати вчителем історії, то  без жодних сумнівів обрав рідний заклад вищої освіти.

Тут я отримав чудові знання, познайомився з найкращими викладачами сучасної української історичної науки, знайшов вірних друзів та утвердився на своєму життєвому шляху.

Досі згадую Кисіль Світлану Аркадіївну з її «Поліс – це не стіни, а люди», Олександра Олександровича Свириденка з його цитуванням В. Висоцького на тему «баобабів», Віктора Володимировича Гоцуляка та Анатолія Георгійовича Морозова, які стали для мене взірцями педагогічного ораторського мистецтва. Окрема увага й  подяка прекрасним жінкам-викладачкам – Анжелі Петрівні Іржавській, Оксані Олександрівні Драч, Марині Василівні Захарченко та Олені Миколаївні Абразумовій.

 Ну звісно ж, не можу не згадати про тих, хто мене направляв та повчав, навіть, якщо іноді я цьому чинив опір: елегантну та мудру директорку інституту Земзюліну Наталію Іванівну, вимогливу та справедливу віце-директорку Гальченко Світлану Іванівну, позитивну й відкриту  віце-директорку Сухушину Олену Вікторівну, кураторів Ігоря Володимировича Звірковського - «Звєря» та справжнього патріота Юрія Петровича Присяжнюка. І окремо згадую людину, яка допомогла мені з отриманням диплома, провела мене стежками наукових досліджень – Тетяну Вадимівну Терещенко.

Диплом бакалавра, що я отримав у Черкаському національному університеті, дуже допоміг мені з подальшим працевлаштуванням. Майже одразу після випуску мені запропонували педагогічну роботу в двох найбільших містах нашої Батьківщини, але я без вагань обрав місто Київ. Високий рівень знань предмету, педагогіки та методології викладання – все це відображається у дипломі. А диплом історика є річчю універсальною. Згоден з тим, що з таким дипломом можна працювати і педагогом, і викладачем, і в органах державної влади, і силових структурах, і просто бути експертом з питань історії, археології, культури, релігієзнавства.

Проте, найбільша цінність ЧНУ ім. Б. Хмельницького не в паперовому документі про вищу освіту, а в цінностях, які тут прививають. Це – добро, шляхетність, справедливість, емпатія, стиль, смак, інтелект та ще багато-багато чого, що неможливо висловити, написавши на цьому навіть цілу магістерську або кандидатську роботу".

• Попередня
• Наступна