24 серпня — День Незалежності України. За чверть століття він встиг перетворитися на найбільше національне свято українців. Особливо піднесений настрій викликає серед молоді, яка народилася й виросла в умовах української національної державності й про так звані «переваги совєтського життя», які сьогодні асоціюються з загарбницькою, людиновбивчою політикою Кремля, думає набагато адекватніше.

Очевидно, що прийняття 24 серпня 1991 р. українським парламентом вікопомного Акту проголошення незалежності України стало поворотною подією, яка увічнила погляди людей, котрі прагнули жити й творити вільно, у власній культурі, стверджуючи батьківську мову, рідну історію та віросповідання. Для наступних поколінь українців Незалежність, як синонім Держави й Нації, покликана стати ще й символом, а отже — могутнім стимулом до натхненної та плідної праці заради найбільш сокровенних почуттів, високих духовних ідеалів, національних святинь.

Слово «нація» походить від латинського nasci, що означає народження. Маємо знати, що в сучасному розумінні найчастіше йдеться про спільноту, яка усвідомлює себе цілістю та індивідуальністю. Це коли люди мають волю жити й творити цю єдність, а ще вони належно цінують своє минуле, люблять і шанують себе такими, якими самі себе уявляють, знають, створили. Представник західної течії «нового гуманізму» ХХ ст., яка мала за мету об’єднати людей навколо християнських цінностей, — Жак Марітен ішов у своїх думках ще далі; він вважав, що національна спільнота не є вершиною досконалості, бо на її ґрунті може поставати продукт вищої якості — політична спільнота (цілість). Власне той ступінь суспільної довершеності, коли люди прагнуть до загального добра на ґрунті раціональності, справедливості, дружби, відданості, коли треба, то й саможертовності. Українці унікальні якраз тим, що не маючи протягом століть своєї держави й нації, спромоглися витворити всі ці чесноти в царинах культури, психології, етнографії та мистецтва, і багато зразків їхнього доробку визнано справжніми світовими шедеврами.

Жити в Українській державі, належати до Української нації сьогодні — велика честь і відповідальність перед власним сумлінням, водночас майбутнім великого народу, його самобутньою культурою. Бути патріотом означає, по-перше, не чванитися, що ти «кращий», «розумніший» чи «крутіший» за сусіда, а засвідчити й захистити ту неперевершену українську оригінальність, без якої світ втратить свою гармонію; по-друге, опановувати й володіти мовами, бо лише так можна донести людству власну історію, культуру, життєву правду, водночас зробити цей світ толерантнішим і добрішим; по-третє, стверджувати ту козацьку свободу духу, якою не може похвалитися ні царелюбна Росія, ні навіть демократична Європа, єднатися на принципах військової доблесті, побратимства, шляхетності, зрештою творити той моноліт цілості й справжності, який чи не єдиний спроможний принести перемогу, забезпечити мир і спокій на Українській землі.

За останні роки Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького без перебільшення став провідним центром патріотичного руху в Шевченківському краї, Україні в цілому. У цьому відношенні він набув рис «національного» в прямому значенні цього слова, позаяк єднає широку аудиторію освітян, науковців, студентської юні, усіх людей доброї волі, які гордяться військовими звитягами та державною височиною Богдана Хмельницького, визнають, вивчають і популяризують духовну й національну велич Тараса Шевченка, шанують високий вишкіл і самопожертву в ім’я України таких героїв як Євген Подолянчук.

Нехай мир і злагода панують у нашому спільному домі! Нехай кожен день додає нам енергії, наснаги й упевненості в завтрашньому дні! Нехай згинуть воріженьки, а українство панує «у своїй сторонці» на засадах християнської любові.

Слава ІСУСУ ХРИСТУ!

Слава захисникам України й вічна пам’ять кожному, хто віддав життя за її свободу, державність та процвітання!

З Днем Незалежності і Слава УКРАЇНІ!

Юрій Присяжнюк,

професор Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

• Попередня
• Наступна