У межах профорієнтаційної роботи кафедри філософії, соціальних та політичних наук ННІ міжнародних відносин, історії та філософії 8 травня учні старших класів Черкаської гімназії №9 відвідали заходи культурфілософського проєкту «Образ думки».

Дізнавалися про філософію символу і символізм у культурі, зокрема у мистецтві. Подорож у світ тлумачення символів потребує знань з багатьох сфер. Тим більше, якщо це стосується концепту «мудрість». Більшість визначень мудрості пов’язано з освоєнням вищого знання на шляху до істини, причетністю до універсальної сили, що керує світом. Усі цивілізації прагнули знайти помічників у набутті мудрості – так з’явилися символи, що зберігалися, транслювалися крізь століття, як певний код самозбереження культури. На зустрічі досліджували трансформації образів змія, ключа, лабіринту, природних стихій, зверталися до міфічних кентаврів та Єдинорога, богів − Тота, Трікстера та Афіни Паллади, до особливостей поєднання кількох символів мудрості у геральдично-емблемних стародруках. Не обійшли увагою загальновідомі символи сови і книги.

Звернулися до філософської традиції інтерпретації поняття мудрості. Розглядали питання: Чи є знання необхідною передумовою мудрості? Чи передається мудрість у спадок? Чи можлива мудрість без любові? Розкривали особливості відношення до світу як «життя в істині» (С. Кримський), його зв'язок з поняттями «щастя» і «ставлення до смерті».

Сакральні символи мудрості шукали у творчості скульптора Олексія Леонова, роботи якого представлено на виставці «За покликом серця». Автор поєднує культурні парадигми Сходу і Заходу у контексті ідеї духовної еволюції людства.

Звернули увагу на філософську символіку картин відомих художників з експозиції Черкаського обласного художнього музею: диптих «Афіна Паллада» із серії «Антики» (2014) та диптих «Медуза Горгона» із серії «Антики» (2016) Володимира Яковця; картини «Біля похиленої хвіртки» (2010) Миколи Дзвоника; «Доктрина серця» (1994) Віктора Олексенка; «А мудрість томилась глибоко на дні…» (1995) Івана Марчука; «Король з синім левом» (1997) Бориса Єгіазаряна; «Повіяв вітер степовий» (2011) Василя Цимбала.

Замислились над тим, як людина обирає символи, як художник використовує їх часом амбівалентну природу та багатозначність у трансляції думок, почуттів, переконань, як символ сакралізується у національній культурі. Звернулись до українського виміру символізму мудрості: єднання природних стихій, софійність, барокова схильність до прийняття нового, філософія серця.

Дякуємо голові кафедри іноземних мов Захаричевій Наталії Олександрівні за багаторічну плідну співпрацю.

Більше фото за посиланням: https://www.facebook.com/groups/philosophy.ck/posts/2675832715913192

• Попередня
• Наступна