Виставка картин відомої української художниці Юлії Скрипки «Матриця буття» є однією із великої кількості оригінальних серій. У ній розкривається складність і багатовимірність внутрішнього світу сучасної людини, тяглість пам’яті, де народження символів відбувається з поєднання індивідуального досвіду та енергії архетипів. А відтак презентація містить інтенцію збереження найціннішого та найбільш значущого у житті людини.

Художниця вдається до древньої техніки левкасу, символічно поєднуючи мирське буття з істинно сакральною роботою. Левкас — в іконописі назва грунту: крейдяний, розмішаний на тваринному або риб’ячому клеї з додаванням лляної олії. Грунт наноситься декількома живописними шарами, які осягаються у власній прозорості. Паволока, що клеїться на дошку, несподівано розкриває зображення через тактильні виміри візуального сприйняття, широкий діапазон об’ємів і фактур. На рівні змісту це дозволяє художниці звернутися до крихкого світу пам’яті, її перервним ландшафтам, до межі між віддаленими у часі спогадами та сновидіннями, відтворити особливу онтологію межових образів, що перебувають в особливому магічному просторі.

На картинах Юлії Скрипки бачимо живі будинки дитинства, таємничі вулички, архаїчні дерева, пожовклі фотографії…: образи, укорінені, з одного боку, у колективній пам’яті, а з іншого — цілком конкретні, адресні. Вони незримо пов’язані певним спогадом, який втримав найголовніше — сутність, дозволяючи усьому зайвому піти в забуття. Можливо тому в цих образах прозирає буттєва краса світу, сакральність повсякденності, вони є іконографічними не лише за технікою виконання, а й за змістом.

У роботах, які було створено вже під час повномасштабного вторгнення, раптом бачимо мертві будинки — пусті зіниці багатоповерхівок після обстрілів («Примус до миру», 2022 р.). Тема війни втручається у символічний простір картин, розкривається у нових наративах («Біженці», 2022 р.). Звертаючись до реалій війни, художниця виражає екзистенційні переживання втрати коріння конкретною людиною, зміни у тілесності та світовідчутті в цілому.

 На багатьох картинах серії «Матриця буття» можна розгледіти Єдинорога. Цей образ містить таємницю до кінця не розгаданого древнього символу, що складається з елементів різних тварин. Тендітна дівчина з білим Єдинорогом — символ чистоти і доброчесності, лише поряд з нею він може бути лагідним і ніжним, проявитися як вища сила буття. Єдиноріг прозирає у картинах Юлії Скрипки як дар, адже усе інше — етапи, кроки на шляху до стану просвітлення, у якому народжується істина. Через подібні образи-ключі ми дивимось на всі картини серії як на історію, що розгортає майже алхімічний процес трансформації Душі, насамперед — через тілесність, природне начало. Картини Юлії Скрипки поступово занурюють у себе на кшталт сновидіння-видіння-спогаду, змушують побачити речі та зв’язки між ними інакше, відкрити в особистому та інтимному універсальне, загальнолюдське.  

Глядач, який звик до поверхневих ефектів сучасних медіа, тут розкриває для себе роботу споглядання як певне зусилля до здобуття сенсів, до відкриття не-оче-видного в оче-видному світі.

Твори художниці повертають відчуття справжньої інтимності спогаду, яка здавалося б давно втрачена у сучасній естетиці презентизму.

Проєкт «Образ думки» триває.

• Попередня
• Наступна