Серед організаторів — Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, зокрема викладачі і студенти ННІ міжнародних відносин історії та філософії.
Захід відбувся за сприяння і присутності директора Інституту історії професора Пйотра Врубеля. Відкрив конференцію професор, декан відділення історії Станіслав Срока. Модерувала професорка кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин ЧНУ ім. Б. Хмельницького та запрошена професорка Ягеллонського університету Ольга Морозова.
Із доповідями виступили професор, ректор Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького Олександр Черевко; професор, директор Південно-Східного Інституту в Перемишлі Станіслав Стемпєнь; професор, проректор Полтавського державного аграрного університету Тамара Шаравара; професор, керівник закладу студій польсько-українських Аліція Новак; професор Гуманітарно-природничого університету ім. Яна Длугоша в Ченстохові та Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького Євген Сінкевич; доктор габілітований Педагогічного університету в Кракові Вікторія Куделя-Швьонтек; магістр Інституту історії Ягеллонського університету Юстина Галушка; волонтер Карітас архідієцезії Лодзької Тетяна Ніколаєвська.
У дискусії взяли участь професор Ягеллонського університету Кшиштоф Заморський, директорка ННІ міжнародних відносин історії та філософії, професорка Наталка Земзюліна, студентка ЧНУ, волонтерка Тетяна Цап.
У виступах ішлося про волонтерство під час війни.
— Презентував на конференції результати півторарічної волонтерської діяльності Черкаського національного університету, — розповів ректор ЧНУ Олександр Черевко.
— Українці за характером емпатичні, вміють і хочуть допомагати, — говорить директорка ННІ міжнародних відносин історії та філософії ЧНУ Наталія Земзюліна. — З війною ми зіткнулися в 2014-му, і за вісім років не лише загартували свій дух, але й розвинули волонтерську культуру в Україні. З початку вторгнення рф на нашу територію в лютому 2022 року українці активізувалися ще більше. Благодійністю займається чи не кожен, незважаючи на вік, сферу діяльності.
Уже понад рік українці гуртуються районами, селами, містами, щоб плести сітки, розшукувати дефіцитне обладнання та продукти й збирати мільйони на потреби військових за лічені дні. Сусіди-поляки чи не першими прийшли на допомогу: приймаючи біженців, організовуючи європейську спільноту на підтримку України в боротьбі з агресором, передаючи зброю, транспорт. медикаменти на фронт, продукти, одяг, ковдри — все , що можна передати українцям у війні. Значну частину цієї допомоги надали саме польські фонди та громадські організації. Про волонтерство у війні, допомогу Польщі, важливість культури волонтерства в суспільстві говорили на конференції. Особливо динамічними були виступи студентів-представників обох країн. Молодь відзначала важливість підтримки і єднання сусідніх народів перед жорстокою агресією імперської росії.
Джерело: cdu.edu.ua