Щороку 29 січня в Україні відзначають День пам’яті Героїв Крут. Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Випускник, а нині аспірант Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, член Національної спілки краєзнавців України Олексій Компанієць дослідив участь черкащан у тих доленосних для українського народу подіях.

Якими були передісторія та обставини бою під Крутами?

7 листопада 1917 р., під час Української національної революції 1917 – 1921 рр., національний парламент, що мав назву Українська Центральна Рада, прийняв ІІІ Універсал, яким було проголошено Українську Народну Республіку. Це викликало різкий протест російського уряду – більшовицької Ради Народних Комісарів, яка вирішила збройним шляхом захопити владу в Україні. Розпочалася Перша війна УНР із радянською Росією (грудень 1917 – квітень 1918 р.). На початку січня 1918 р. більшовики розгорнули наступ на Київ двома групами: одна вздовж залізниці Харків — Полтава — Київ, друга  у напрямі Курськ — Бахмач — Київ. В умовах ешелонної війни бойові дії точилися вздовж залізничних колій, від станції до станції. Протягом грудня 1917 – січня 1918 р. відбулося щонайменше 200 боїв і збройних сутичок між військами Центральної Ради й Раднаркому. Проте Центральна Рада зазнавала серйозних утруднень з організації відсічі ворога. Річ у тім, що в Києві налічувалося до 20 тис. військових, але частина з них під впливом більшовицької пропаганди оголосили нейтралітет і не брали участі в боротьбі. У критичний момент опорою української влади стали курінь Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем, загони вільного козацтва, який сформував Симон Петлюра, Гайдамацький кіш Слобідської України й добровольці.

 Ким були ці добровольці?

На заклик Центральної Ради стати на захист Батьківщини відгукнулася патріотично налаштована молодь. 18 січня 1918 р. на зборах студентів Київського університету св. Володимира та Українського народного університету було оголошено запис добровольців у Студентський курінь імені Січових стрільців. Студентів підтримали учні ІІ Української імені Кирило-Мефодіївського братства гімназії. У курінь записалося понад 200 юнаків. Їх зібрали в казармах Костянтинівського військового училища на Печерську, де студенти й гімназисти пройшли початкову військову підготовку. 27 січня Перша сотня Студентського куреня під командою старшини Омельченка, на той час студента Українського народного університету, прибула на допомогу невеликому українському загону. Всупереч популярній тезі, до відправки студентів у бій голова УЦР Михайло Грушевський не мав жодного стосунку, за словами очільника уряду УНР Дмитра Дорошенка, ініціатива була з боку військового міністра Миколи Порша.На допомогу крутянцям планувалось відправка більш боєздатних частин на чолі з Симоном Петлюрою, але на заваді стало більшовицьке повстання у Києві.

 Якою була ситуація поблизу Бахмача і Крут у цей час?

У грудні 1917 р., для охорони кордону України від нападів із півночі невеликих більшовицьких загонів, із Києва до Бахмача було направлено першу та другу сотні Української юнацької школи ім. Богдана Хмельницького на чолі з начальником школи сотником Дем’яном Носенком. Їм було надано саморобний бронепоїзд із гарматою й двома кулеметами. Ці підрозділи вдало розбивали більшовицькі банди й утримували порядок на залізниці. Саме вони із часом стали основою українського військового загону під Крутами. Згідно первинного плану, українські війська мали зустріти більшовицькі війська не біля залізничної станції Крути (неподалік м. Ніжина сучасної Чернігівської обл.), а саме у місті Бахмач, причиною зміни плану було більшовицьке повстання у самому Бахмачі.

 Яким було співвідношення сил?

«Традиційна» версія повідомляє нам, що «більшовицьким ордам» протистояли всього 300 студентів і майже всі з них або загинули в бою, або потрапили у полон і були там закатовані. Насправді, тільки студентів було 600 осіб (4 сотні розрахунком по 150 осіб на сотню). Крім них, участь у бою брали артилерійська батарея сотника Лощенка, група офіцерів із раніше сформованого штабу та частини «Вільного козацтва» – за найскромнішими підрахунками, з українського боку було щонайменше 800 учасників бою. Студентів, за свідченнями командира бою Аверкія Гончаренка, прислали, як допоміжну частину. Українцям протистояли від 3000 до 4800 вояків загону революційних військ більшовицької Росії – червоногвардійці, солдати-росіяни та балтійські матроси. Вони мали у своєму розпорядженні артилерію та бронепоїзд.

Яким був перебіг бою?

Бій розпочався вранці 29 січня і тривав до вечора. Українці відбили кілька атак більшовиків, у яких обидві сторони зазнали значних утрат. Під натиском переважних сил ворога українські загони, забравши вбитих і поранених, відступили до ешелону, котрий чекав на них за кілька кілометрів від станції. Руйнуючи за собою залізничну колію, вони рушили до Києва.Особливої трагічності бою під Крутами надала та обставина, що чота (взвод) студентської сотні, відступаючи в сутінках, заблукала й потрапила в полон. Наступного дня 27 студентів і гімназистів було розстріляно. За сучасними підрахунками, втрати українських військ під Крутами становлять 70-100 осіб. Серед них – 37-39 студентів i гімназистів: 27 розстріляних, 10-12 убитих у бою. Більшовицькі війська втратили під Крутами майже 300 осіб.

 У чому полягає історичне значення бою під Крутами?

Хоча з військової точки зору цей бій не мав вирішального значення, але, затримавши просування ворога до Києва на чотири дні, українські війська під Крутами дали змогу делегації УНР укласти Брест-Литовський мир, який де-факто означав міжнародне визнання української незалежності. Також у свідомості багатьох людей він набув особливої ваги завдяки героїзму української молоді, яка в нерівному бою затримала наступ ворога.

Інфографіка Олексія Компанійця

 Чи брали участь у бою уродженці Черкащини?

На сьогодні вдалося встановити відомості про п’ятьох уродженців нашого краю, які брали участь у бою під Крутами. Серед них: Іван Шарий із с. Вереміївка (нині – Чорнобаївського району) – автор перших опублікованих спогадів про Крутянську подію; Олександр Попович із Золотоноші – фундатор «Пласту» в Києві, під Крутами – командир помічного студентського куреня Січових Стрільців; Валентин Отамановський із с. Яблунівка (нині – Смілянського району) – зв’язковий командувач українськими військами під Крутами Аверкія Гончаренка, майбутній історик, один із фундаторів міської історії в Україні; Юхим Тригуб із с. Свинарка (нині – Петропавлівка Городищенського району). Щоправда, участь останнього науковцями ставиться під сумнів через брак точних відомостей.

Джерело:https://cdu.edu.ua/