21 листопада – День Гідності та Свободи України. В цей день розпочалась Помаранчева революція 2004 р. та Революція Гідності 2013 року. Віктор Янукович переміг на президентських виборах, згідно з попередніми результатами другого туру, оприлюдненими Центральною виборчою комісією 21 листопада. Масові фальсифікації на виборах призвели до обурення суспільства в країні. 22 листопада Майдан Незалежності у Києві заповнився тисячами прихильників опозиційного лідера Віктора Ющенка. Акції протесту пройшли і в інших українських містах. У результаті цих подій відбувся другий тур президентських виборів, внаслідок якого перемогу здобув В. Ющенко. У листопаді наступного року Президент В. Ющенко заснував державне свято – День свободи. В. Янукович у грудні 2011 р. скасував його та об’єднав з Днем Соборності.

21 листопада 2013 р. рішенням Кабміну було призупинено підготовку до підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Наслідком цього став мітинг на Майдані Незалежності в Києві. Спочатку мітинг був малочисельним, однак згодом, 24 листопада зібралося понад 100 тисяч прихильників євроінтеграції.

29 листопада у відповідь на заклики мітингарів на Євромайдані до відставки уряду та дострокових парламентських виборів, влада застосувала проти них силу. Ніч 30 листопада стала кривавою ніччю на Майдані. Відбувся силовий розгін мітингарів. Стали зрозумілими авторитарні прагнення влади держави з їх характерними особливостями: корупцією, порушеннями прав людини, перевищення сили правоохоронними органами та ін. Акції протесту змінили свій вектор з проєвропейських на антиурядові, завдяки чому стали масштабнішими.

Клочко Єлизавета: «Хоча я була досить маленькою,але я теж пам’ятаю про ті дні. Моя сім’я постійно була як на голках через сильне хвилювання за мітингарів, серед яких були і наші родичі кияни. Ми кожного дня телефонували, щоб дізнатися про стан в місті та про їхні справи. Згодом, в новинах почали вести прямі ефіри мітингів. Озираючись назад, я згадую як кожен вечір ми з мамою дивилися телевізор, щоб бути в курсі подій. Це був неначе страшний сон: крики, силовики, побиття та непокірні очі людей, які, незважаючи на травми, продовжували боротися. А потім – жертви, жертви…. Ось так маленька я запам’ятала ті події».

Попов Максим: «Мені би хотілося багато чого сказати про Майдан та його визначну роль в нашій історії, але чи можливо вмістити у слова усю гордість за незламність українського народу, та весь біль за невинними жертвами диктаторського режиму Януковича? Ні, слів для української революції 2013–2014 рр. буде замало. Майдан більше ніж слова, більше ніж почуття; він став душею української нації, символом безмежності та свободолюбства. Але Майдан – це ще й історія. Історія кожного з нас. Тому, мені би хотілося розповісти не просто усім відомі факти, а саме свої почуття, свої емоції, свою історію про те, як колись я (дванадцятирічний хлопчик) був свідком однієї з найвизначніших подій в Україні ХХІ ст.».

Кузюк Дарина: «Для мене Революція Гідності та Свободи – це консолідація народу, а завдяки революціям, ми мали змогу це простежити найбільш яскравим чином. У тяжкі періоди люди намагаються об’єднуватися для вирішення поставлених проблем чи задач. Революції 2004 р. та 2014 р. продемонстрували поклик багатьох громадян до спільної співпраці. Всіх нас об’єднувала спільна мета, хоча ролі й були різними. Події, які відбувалися під час Революції Гідності, мають показувати всім, що хоча в нас різні погляди, родини, пращури, але ми всі браття та сестри єдиного українського народу, а це набагато більше ніж ті всі «ролі», які в нас є».

Нетудихатка Богдан : «Однією з передумов початку масових виступів стала русифікаторська політика уряду на чолі з М. Азаровим. Це простежувалося, зокрема в збільшенні кількості російської продукції в культурній та освітній сферах. Небезпека таких заходів полягала в розколі українського суспільства через загострення мовного питання. Уряд провадив жорстку податкову політику, знищивши таким чином малий та середній бізнес. Вже починаючи з 2010 р. проти такої політики збиралися численні «податкові майдани».

21 листопада 2013 р. урядом було прийнято рішення щодо припинення інтеграції до європейського простору, що було зроблено «в інтересах безпеки України». Загостренню ситуації додали слова прем’єр-міністра Азарова, що Україна не отримає безвізовий режим, «якщо Росія не схвалить».

В зв’язку з цим почали збиратися перші мітинги в підтримку євроінтеграції. 30 листопада розпочалися перші протистояння, коли бійці спецпідрозділу «Беркут» розігнали мирну демонстрацію студентів».

 

Інформацію підготував голова студради інституту Соколов В’ячеслав

• Попередня
• Наступна