Жовтий та помаранчевий кольори відомі як кольори щастя, адже вони дарують тепло та енергію. Помаранчевий (з італ. “гіркий апельсин”) до появи в європейських країнах цитрусових аналогій (оранжевий – від  “orange”) називали раніше жовто-гарячим, або жовто-червоним. Так, він містить жовтий, проте цікаво, у чому принципова відмінність символізму цих двох кольорів – жовтого і помаранчевого.

Жовтий – колір одягу китайських імператорів, колір німбів святих, колір безсмертя, водночас є кольором “жовтої преси”, капелюхів боржників, прапору карантину, жовтих карток повій, колір лікарень для божевільних. Чому так? Справа в тому, що це самий рухливий колір, тому і такий діапазон: від просвітлення в біле сяйво до обтяження важкими земними енергіями, страхом, заздрістю, ревністю, зрадництвом… Звісно, тут жовтий вже затемнений та наче забруднений. В зв’язку з такою мінливістю часто жовтий визначають як колір ініціації та переходу. Отже, якщо хочете швидко переключитися та оновитися  – обирайте чистий жовтий – сонячну енергію!

Помаранчевий – колір одягу буддистських ченців, які зрікаються від усього земного, святої Трійці, козацької Покрови, але в повсякденній культурі це –  колір… апетиту в усіх значеннях цього слова, а тому це – колір бажань. Бажання пригод, спілкування, бажання жити, любити, розвиватися… Це колір поєднання (наприклад, чоловічого та жіночого начал), розкриття, визрівання, і саме тому – це колір творчості як процесу, колір події як присутності, колір Зустрічі. Його сакральна символіка містить ідею поєднання земного і небесного, подвижництва як втілення духовного принципу в реальне життя. Отже якщо потребуєте творчого натхнення – зверніться до помаранчевого! Але в міру. Кольором можна “отруїтися”, якщо його забагато.

В картині Тетяни Куліш “Найдорожче” (2009) багато жовтого і помаранчевого, з вкрапленнями червоного, тому картина тепла, як обійми рідної людини, як свіжоспечена хлібина, як ласкаве сонце. Проте авторка піднімає ці теплі кольори до рівня Духу, вони найбільш повно розкривають образи сакрального космосу українства: рідна домівка, музика серця, віра в Бога. Ми можемо у будь-яку пору року доповнювати нестачі одноманітного життя, якщо пригадаємо, що живемо не стільки у світі речей, скільки у світі кольорів.Ще сонячні промені яскравого  літа відбиваються  в опалому червоно-жовто-помаранчевому листі…Проте не забуваймо в період осені та зими про своє внутрішнє сонце в очікуванні тепла.Наступна зустріч 30 жовтня буде присвячена містичному фіолетовому. І в нього зовсім інша історія

Оксана Пушонкова

Тетяна Куліш “Найдорожче”, 2009.

Картина представлена у Черкаському обласному художньому музеї

 

Джерело: http://philosophy.ck.ua/logoterapiya-mistectvom-taiemnici-kol/

 

• Попередня
• Наступна