75 років тому, 5 березня 1946 р., колишній прем’єр-міністр Великобританії Вінстон Черчилль виступив перед студентами у Вестмінстерському коледжі міста Фултон (штат Міссурі, США) з промовою, яка стала значущою. Його запросив президент цього коледжу Ф. Л. Макклуер для організації чергової лекції на міжнародну тематику. Президент США Гарі Трумен підтримав цю ідею. Черчилль побажав щоб його у м. Фултоні супроводжував президент США і відмовився від гонорару за виступ. Присутність офіційної особи, яким був Г. Трумен, під час промови В. Черчилля, мала підкреслити схвалення позиції британського гостя.

На початку виступу В. Черчилль охарактеризував повоєнну міжнародну ситуацію в світі, підтримав створення Організації Об’єднаних Націй, зазначив необхідність створення Міжнародних збройних сил. Він висловив своє занепокоєння перспективами відносин між великими державами після війни.

Внаслідок радянського експансіонізму, заявив Черчилль, Радянський Союз установив прокомуністичні уряди в кожній країні під окупацією Червоної Армії, а також у радянській зоні повоєнної Німеччини. В. Черчилль зазначав: «Сьогодні на сцену повоєнного життя, яка ще зовсім недавно сяяла в яскравому світлі союзницької перемоги, лягла чорна тінь. Ніхто не може сказати, чого можна очікувати найближчим часом від Радянської Росії і керованого нею міжнародного комуністичного співтовариства і якими є межі, якщо вони взагалі існують, їх експансіоністських устремлінь і наполегливих старань навернути увесь світ до своєї віри». Аналізуючи післявоєнні дії Радянського союзу він відмічав: «Я не вірю, що Радянська Росія хоче нової війни. Швидше, вона хоче, щоб їй дісталося якомога більше плодів минулої війни і щоб вона могла нескінченно нарощувати свою міць з одночасною експансією своєї ідеології».

В. Черчилль закликав до створення «братської асоціації народів, що розмовляють англійською мовою, аби протистояти експансії СРСР». За його словами, «залізна завіса» опустилась на континент Європи й розділила його на західну, демократичну частину та східну, недемократичну. «Це не та Європа, заради створення якої ми боролись», – наголосив Черчилль.

У Радянському Союзі ці характеристики Черчилля було сприйнято як оголошення Заходом «холодної війни». Але, по суті, фултонська промова не мала такого агресивно-войовничого характеру, що його їй приписували радянські керівники: адже вона не містила нічого схожого на заклик до ліквідації «залізної завіси». Черчилль висловлював занепокоєння лише тим, аби вона не «просунулась» далі на Захід. Більше того, екс-прем’єр заявив, що попри численні розбіжності, Захід має намір і надалі зміцнювати зв’язки з СРСР, а Сталіна назвав своїм товаришем по військовому часу. Формування образу ворога в капіталістичних країнах стало в нагоді керівництву СРСР, оскільки дозволяло переключити увагу населення з власних проблем на «підступні» дії ворогів, які чинять усілякі перешкоди.

Виділивши території, що увійшли до радянської сфери впливу, він назвав також гарячі точки в інших регіонах, де існували ризики виникнення війни, вказавши на Туреччину, Персію і Маньчжурію. Песимістично оцінюючи перспективи миру в Європі, Черчилль закликав турбуватися про запобігання війні та сприяти якомога швидшому формуванню умов для розвитку свободи й демократії.

Фултонська промова Вінстона Черчилля вважається початком «холодної війни» – напруженого протистояння та запеклої конкуренції капіталістичної і соціалістичної систем в усіх сферах життя, гонки озброєнь, що тривала майже півстоліття.

«Холодна війна» виникла в результаті надзвичайного загострення міжнародних відносин країн Сходу і Заходу в післявоєнний період; вона серйозно отруїла міжнародну обстановку на багато років, неодноразово створювала загрозу перерости в глобальний світовий військовий конфлікт і стала головним феноменом другої половини ХХ століття.

В радянській історичній літературі протягом тривалого часу панувала думка, що «холодна війна» була тим ворожим курсом, який почали проводити уряди західних держав відносно СРСР і інших соціалістичних країн після завершення Другої світової війни. Такий висновок фактично зводив всі події «холодної війни» лише до зовнішньої політики і створював враження, що Радянський Союз дотримувався виключно оборонної позиції, виступав послідовним борцем за мир, а західні «імперіалістичні» держави на чолі з США готові були розв’язати нову світову війну.

В наші дні переважна більшість дослідників проблем міжнародних відносин другої половини ХХ ст. поділяє точку зору, що СРСР ніс не меншу відповідальність за початок «холодної війни» і протистояння між колишніми союзниками антигітлерівської коаліції, а в низці випадків переходив в наступ і вдавався до випереджаючих заходів, котрі загрожували спровокувати ядерну війну.

Тема виникнення «холодної війни», її розрядки і загострення представляється цікавою і необхідною в системі історичної освіти і повинна стати предметом наукових диспутів, темою магістреських робіт як студентів істориків, так і міжнародників.

 

доцент кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин

Олександр Ілліч Овчаренко

• Попередня
• Наступна