Ідея заснування вищого навчального педагогічного закладу зародилася у середовищі черкаської інтелігенції у добу Української революції 1917–1921 рр., коли відбувалося становлення української педагогіки та школи на національному ґрунті. У той час відчувалася гостра потреба в учительських кадрах, адже від Києва і до Катеринослава не було жодного вищого закладу вищої освіти.

До того ж традиції педагогічної освіти існували у Черкасах ще з дорадянських часів – тут з 1912 року діяла чоловіча учительська семінарія, яка  давала випускникам середню педагогічну освіту. У грудні 1920 р. семінарія реорганізовується у педагогічну школу.

Вже у вересні 1920 р. у Черкасах – повітовому центрі Кременчуцької губернії, діє рада майбутнього інституту, яка одразу розпочала підготовчу організаційну роботу. Ініціативну групу очолював викладач логіки, латини та психології, знаний у місті громадський діяч, голова осередку товариства «Просвіта» Іван Михайлович Звінський.

Заняття в інституті розпочалися 6 лютого 1921 року. У його складі діяв один факультет –  соціального виховання, який, у свою чергу, мав три відділення – історико-філологічне, природниче і фізико-математичне. Для викладання окремих курсів із Києва запрошувалися такі відомі науковці, як літературознавець Микола Зеров та історик Осип Гермайзе. Планувалося відкрити робітничий факультет і відділ дошкільного виховання.

Після відкриття інституту до нього охоче пішла молодь Черкас та округи. Перший зимовий набір 1921 р. становив 214 осіб. Однак невдовзі контингент студентів скоротився. Давалися взнаки матеріальна скрута та голод. На 1 вересня другого навчального року у стінах інституту лишилося лише 96 студентів. З них: 51 особа здобувала вищу освіту на природничому, 34 – на історико-філологічному, 11 – на фізико-математичному факультетах. Головний навчальний корпус інституту розміщувався у будинку колишньої гімназії (вул. Смілянська 33, нині – Палац молоді та юнацтва).

В подальшому Черкаський інститут народної освіти, не припиняючи освітньої діяльності, зазнав низку реорганізацій. У жовтні 1922 року на його базі і педагогічної школи (колишньої учительської семінарії) організовуються 3-річні вищі педагогічні курси. А у 1925 році курси перейменовано у педагогічний технікум. У той час технікуми, як і вищі педагогічні курси, вважались вищими навчальними закладами, що готували вчителів для початкової школи.

У 1924–1925 навчальному році відбувся перший випуск 27 педагогів з вищою освітою, а у подальшому випуск щорічно становив 35–36 осіб.

Наступна реорганізація відбулася у 1930 році і Черкаський педтехнікум було реформовано в інститут соціального виховання. Пізніше він трансформувався у педагогічний інститут, який, пройшовши тривалий час розвитку, у 1995 році став державним університетом, а з 2003 року – Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького.

 Сьогодні університет – провідний заклад вищої освіти Черкащини і  сучасний науково-освітній центр нашої держави.

 

Василь Мельниченко, професор кафедри АСГІН

 

• Попередня
• Наступна