Існують два окремих Дні Європи, створені Радою Європи (РЄ) – 5 травня і Європейським Союзом (ЄС) – 9 травня. Ідеї досягнення загального миру в Європі, об’єднання народів Європи для взаємовигідної співпраці протягом століть багаторазово висловлювались у європейській суспільно-політичній думці. Виникли десятки проектів створення єдиної Європи. Однак потрібен був час, щоб остаточно визріли умови для такого об’єднання. Він настав після Другої світової війни.

Значне послаблення європейських країн в результаті війни і нове розділення континенту після неї, необхідність примирення колишніх ворогів, щоб не допустити нової війни, зробили конче необхідною проблему досягнення європейської єдності. Майже одночасно в різних країнах Західної Європи виникли рухи за об’єднану Європу. Першою спробою координації зусиль прихильників об’єднання став Конгрес Європи в м. Гаага (Нідерланди) 7–11 травня 1948 року. «Європа перебуває перед загрозою. Європа розділена, і величезна небезпека виходить із її розділення», – так починалось звернення, що його прийняв Гаазький конгрес і закликав до об’єднання.

Однак, минув ще рік перед тим, як на Європейському континенті появилась нова міжнародна організація – Рада Європи, заснована 5 травня 1949 року. Вона є однією із найстаріших міжнародних організацій в Європі. До її складу входять 47 держав, в яких проживає понад 800 млн. населення. Україна стала членом РЄ 9 листопада 1995 року.

Згідно розділу І Статуту Ради Європи, її метою є здійснення тіснішого союзу між учасниками організації для захисту і просування ідеалів і принципів, що були спільним надбанням, а також сприяння їх економічному і соціальному прогресу. Проголошена  мета призвела до того, що поступово Рада Європи зосередилась на правових і правозахисних питаннях. Сьогодні мета РЄ визначається як побудова Європи без розділяючих ліній, засновану на принципах демократії, прав людини і верховенства закону (правової держави). Рада Європи є цілком самостійною організацією; вона не входить в систему Європейського Союзу. Відмінно від Євросоюзу Рада Європи не може видавати обов’язкові закони, однак ці дві міжнародні організації мають деякі загальні символічні атрибути, наприклад Гімн і Прапор.

Рада Європи не бере безпосередньої участі у розв’язані міжнародних конфліктів і реагує на них лише своїми резолюціями в гуманітарній галузі і моніторингом положення прав людини на територіях, що потерпають від міжнародних криз. Такі обмежені повноваження зводять роль РЄ в міжнародних конфліктах фактично лише до їх морального осуду. Свідченням цього, на нашу думку, є позиція РЄ щодо анексії Російською Федерацією (РФ) українського Криму і розв’язання нею війни на Донбасі.

Так 10 квітня 2014 р. Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАР’Є) прийняла резолюцію з рішучим засудженням цих дій РФ та закликала Москву вивести свої війська з України і позбавила російську делегацію права голосу в ПАР’Є. Аналогічні резолюції приймались протягом кількох наступних років. Загроза Москви припинити фінансові внески до РЄ і створення нею  достатнього лобі в ПАР’Є призвели до того, що у червні 2019 р. вона прийняла резолюцію про відновлення участі російської делегації в роботі Асамблеї. Однак РЄ як і раніше засуджує агресію Росії проти України. 30 січня 2020 р. вона прийняла резолюцію, в якій закликала Російську Федерацію «повністю виконати Мінські угоди» і припинити підтримку «незаконних збройних формувань на Донбасі» та відмовитися від «незаконної анексії Криму, покласти край її військовому втручанню на сході України».

До керівних органів Ради Європи входять Комітет Міністрів, ПАР’Є і Європейський Суд по правам людини (Страсбурзький суд). Штаб-квартира Ради Європи розташована в м. Страсбург (Франція).

 

Сухушина О. В.

заступник директора ННІ міжнародних відносин, історії та філософії з організації виховної роботи

• Попередня
• Наступна