Освітня програма Філософія. Магістратура

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до навчального плану

 

Код та найменування спеціальності  033 Філософія                                      

Рівень вищої освіти: другий (магістерський) рівень                                     

Спеціалізація                                                                                                   

Освітня програма Філософія                                                                                   

Форма навчання __________денна, заочна______________________________

Загальний обсяг у кредитах Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи та строк навчання ___90 ECTS , 1,5 роки________

Навчальний план, затверджений Вченою радою 28.04.2016 р № 6                      

                                                                                                          (дата та номер протоколу)

Відповідність вимогам стандарту вищої освіти (в разі наявності) стандарт відсутній

Відповідність вимогам професійного стандарту (в разі наявності) стандарт відсутній

Вимоги до рівня освіти осіб, які можуть розпочати навчання базова вища освіта

 

Компетентності, якими повинен оволодіти здобувач

Програмні результати навчання

Найменування навчальних дисциплін, практик

1. ЦИКЛ ЗАГАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ

1.1. Нормативні дисципліни

Інтегральна компетентність:

– здатність орієнтуватися в загальних положеннях філософсько-гуманітарного осягнення дійсності;

– знання головних моментів формування й функціонування філософсько-гуманітарної реальності, структури, сфер і форм існування людини, основних положень спеціальних філософсько-гуманітарних теорій.

Загальні компетентності:

– знання власних інтелектуальних переваг і недоліків, здатність використовувати перші й мінімізувати вплив других;.

– вміння застосовувати для вирішення пізнавальних задач ефективні стратегії і засоби;

– вміння переконливо викладати власну експертну позицію;

– здатність до оперативного аналізу значних масивів текстів, об’єднання їх в загальну смислову структуру, здатність до виявлення слабких місць, логічної чи смислової уразливості аргументації.

– відстоювання значущості автономії розуму у суспільній свідомості та ролі наукового знання в усіх сферах діяльності.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– володіння спеціалізованим знанням в межах гуманітаристики та системною обізнаністю з відповідною спеціальною літературою;

– знання історичних та духовно-теоретичних передумов формування напрямків філософії гуманітарного знання, проблематики, завдань та функцій гуманітарного дослідження;

– вміння застосовувати принципи гуманітарного пізнання при вирішенні актуальних проблем сьогодення.

– здатність залучати і використовувати у спеціалізованому філософсько-гуманітарному дискурсі знання, ідеї, способи мислення з інших наукових і культурних царин;

– навички застосування філософсько-гуманітарних знань у практичній діяльності сфери освіти.

 

знати:

– історичні та духовно-теоретичні передумови формування напрямків філософії гуманітарного знання;

– проблематику, завдання та функції гуманітарного дослідження;

– головні моменти формування й функціонування філософсько-гуманітарної реальності, структури, сфер і форм існування людини, основних положень спеціальних філософсько-гуманітарних теорій;

– головні герменевтичні категорії та поняття;

– специфіку гуманітарного пізнання;

– історію вітчизняної і зарубіжної герменевтичної думки;

– основні положення ряду спеціальних герменевтичних теорій;

вміти:

– володіти методами та принципами герменевтичного аналізу;

– застосовувати принципи гуманітарного пізнання при вирішенні актуальних проблем сьогодення;

– визначати, й знаходити шляхи вирішення філософсько-гуманітарних проблем.

Філософія гуманітарного знання

Інтегральна компетентність:

Здатність розв’язувати складні теоретичні та практичні завдання у сфері авторського права.

Загальні компетентності (соціально-особистісні, загальнонаукові, інструментальні):

− здатність до навчання впродовж життя;

− здатність до критики й самокритики,  толерантність до різних ідей;

− креативність, здатність до системного мислення;

− адаптивність і комунікабельність;

− наполегливість у досягненні мети;

− розуміння причинно-наслідкових зв'язків й уміння їх використовувати в професійній і соціальній діяльності;

− навички пошуку та опрацювання інформації;

− уміння, систематизувати й використовувати  отриману інформацію;

−          аналітичні здібності та дослідницькі навички.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

− розуміння сутності поняття про інтелектуальну власність та її місце у розвитку суспільства;

− знання законодавства у сфері інтелектуальної власності;

− розуміння понять, суб’єктів та об’єктів права інтелектуальної власності;

− розуміння правових норм інтелектуальної власності;

− знання міжнародних стандартів у галузі права інтелектуальної власності;

− розуміння норм законодавства щодо відповідальності за правопорушення у цій сфері.

знати:

− чинне законодавство з права інтелектуальної власності;

− поняття,  суб’єкти та об’єкти права інтелектуальної власності;

− правові норми цього інституту; історію розвитку права інтелектуальної власності;

− міжнародні стандарти в галузі права інтелектуальної власності; норми законодавства щодо відповідальності за правопорушення у цій сфері;

− економічні аспекти, зокрема методи оцінки, способи комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності;

− порядок захисту прав інтелектуальної власності на об’єкти права інтелектуальної власності;

вміти:

− тлумачити чинне законодавство з права інтелектуальної власності;

− вірно застосовувати його норми;  показувати глибокі знання фундаментальних категорій цього інституту, які є базою пізнання та застосування діючого законодавства;

− самостійно вирішувати практичні завдання;

−          аналізувати конкретні обставини з урахуванням економічних та правових реалій;

− розпоряджатися майновими правами, зокрема, складати проекти відповідних договорів;

− ефективно використовувати передбачені законом засоби захисту прав інтелектуальної власності.

Інтелектуальна власність

Інтегральна компетентність:

– володіння етикою навчальних та трудових відносин;

– володіння знаннями та досвідом у галузі професійного самовизначення.

– Володіння досвідом інтелектуального саморозвитку.

– Розуміння важливих і різнопланових міжнародних соціокультурних проблем, щоб діяти належним чином у культурному розмаїтті професійних та академічних ситуацій.

Загальні компетентності (соціально-особистісні, загальнонаукові, інструментальні):

– Володіння ефективними способами організації навчальної діяльності.

– Володіння знаннями і уміннями організації навчально-пізнавальної діяльності.

– Володіння уміннями планування, аналізу та самооцінки навчально-пізнавальної діяльності.

– Становлення критичного самоусвідомлення та вмінь спілкуватися і робити вагомий внесок у міжнародне середовище, що постійно змінюється.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Володіти особистою мотивацією до навчально-наукової діяльності.

– Володіти впевненістю як користувача мови.

– Мати позитивне ставлення до вивчення мови.

– Комунікативні мовленнєві компетенції (лінгвістична, соціолінгвістична і прагматична) для забезпечення ефективного спілкування в академічному та професійному середовищі.

знати:

– граматичні структури, що є необхідними для вираження відповідних функцій та понять засобами іноземної мови, а також для розуміння і продукування широкого кола текстів в академічній та професійній сферах;

– правила  англійського синтаксису, щоб дати можливість розпізнавати і продукувати широке коло текстів в академічній та професійній сферах;

– мовні форми, властиві для офіційних та розмовних варіантів  академічного і професійного мовлення;

– широкий словниковий запас (у тому числі термінології), що є необхідним в академічній та професійній сферах;

вміти:

– читати й розуміти тексти загального, наукового та професійно орієнтованого характеру;

– робити висновки й умовиводи на основі переробки отриманої інформації;

– вести бесіду, демонструючи елементи розпиту, пояснення, висловлення власної думки;

– встановлювати контакти у ситуаціях повсякденного, професійного та наукового спілкування (контакти по телефону, обмін інформацією / дискусія / диспут у ході семінарів, конференцій тощо);

– писати анотації;

– писати тези / доповіді;

– писати обґрунтування наукового дослідження засобами іноземної мови.

Основи наукової комунікації іноземною мовою

1.2 Дисципліни за вибором ВНЗ

Інтегральна компетентність:

– здатність орієнтуватися у загальнотеоретичних і практичних проблемах, що стосуються розвитку європейської цивілізації.

– спроможність до структурування та широкого соціокультурного контекстуального розгляду проблематики навчального курсу.

Загальні компетентності (соціально-особистісні, загальнонаукові, інструментальні):

– здатність робити смислові узагальнення та висновки, виявляти в інформаційних даних та концептах хиби й вразливі місця, суперечності та неповноту аргументації.

– здатність відрізняти суб’єктивні, спонтанні складові суджень від об’єктивних і аргументованих, вміти надавати перевагу останнім.

– здатність брати участь в інтелектуальних дискусіях, використовувати ввічливі форми звернення до опо-нента, концентруватися на значущих складових судження, не переходячи на особистості;

– навички публічного мовлення, здатність ясно та виразно висловлюватися в процесі комунікації;

– здатність виокремити та відтворити смислову структуру тексту, оцінити послідовність та валідність аргументації, виділити продуктивні ідеї;

– прагнення усвідомлювати підстави власних та інших міркувань, аналізувати їх зміст і структуру;

– критичність та самокритичність мислення. 

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– цілісне уявлення про історичний поступ європейської цивілізації, етапи й логіку її розвитку;

– знайомство зі змістом головних, визначних соціально-філософських творів, уявлення про специфіку термінології;

– уявлення про засади та еволюцію ціннісно-наукового пізнання, особливості сучасної ціннісно-наукової картини світу, її основні проблеми та суперечності;.

герменевтико-текстологічна обізнаність, яка передбачає здатність реферувати, рецензувати й коментувати першоджерела та дослідницьку літературу з філософської проблематики.

знати:

– специфіку історичного становлення європейської цивілізації та її мультиядерний характер;

 – системи цінностей, характерних для християнської, ліберальної, націонал-консервативної, соціалістичної ідеологій;

– специфіку способу  життя європейських спільнот, їх відмінності у преференціях щодо тих чи тих цінностей;

– зміст євроінтеграційних процесів;

– альтернативи європейській системі цінностей, що складалася в контексті цивілізаційних викликів сучасності, її внутрішні контроверзи та динаміку;

вміти:

– критично осмислювати зміст дискусій, в яких проявляються світоглядні, ідеологічні, ціннісні тощо установки та робляться оціночні судження, протистояти маніпулятивному впливові й розуміти соціально-психологічні чинники такого впливу;

– організовувати раціональне обговорення європейського вибору в конфліктних ситуаціях;

– рефлектувати різноманітні передумови вибору та прийняття рішення, орієнтації індивіда чи спільноти.

Європейський вибір України

2. ЦИКЛ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

2.1. Нормативні дисципліни

Інтегральна компетентність:

Здатність професійно виконувати обов’язки викладача філософських дисциплін, критично осмислювати проблеми у навчанні студентів, що вивчають окремі галузі філософського знання, удосконалювати свої теоретичні знання і педагогічну майстерність.

Загальні компетентності:

– Знання об’єкта, предмета і функцій дисципліни «Методика викладання філософських дисциплін».

– Знання теоретичних основ освіти і навчання: обґрунтування навчальних і робочих програм кожної з філософських дисциплін; принципів, методів і організаційних форм навчання.

– Володіння методикою підготовки і проведення необхідного комплексу форм навчальних занять для вивчення конкретної філософської дисципліни.

– Здатність організовувати і направляти навчальний процес – аудиторні заняття і самостійну роботу студентів.

– Здатність до критичності, самокритичності і верифікації своєї викладацької діяльності.

– Здатність до нестандартного розв’язання задач поставлених перед викладачем, мати навички інтелектуального пошуку, вміти виявляти і розв’язувати проблеми, що виникають у навчальному процесі.

– Вміння переконливо доводити до студентів навчальний матеріал, володіти необхідними формами публічного мовлення, засобами діалогу і полеміки.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Розуміння призначення кожної з філософських дисциплін для підготовки майбутнього спеціаліста і гідного громадянина суспільства.

– Готовність впроваджувати методику викладання філософських дисциплін з метою набуття студентами необхідних їм філософських знань.

– Здатність об’єктивно відображати і переконливо доводити до студентів теоретичні основи і практичну значущість тієї галузі філософських знань, що ними вивчається.

– Володіння сучасними методиками викладання, вміння застосовувати навчальні засоби, необхідні для досягнення оптимального освітнього результату.

– Розуміння етичних засад педагогічної діяльності та готовність дотримуватися їх при виконанні своїх обов’язків викладача.

знати:

– основні проблеми філософського знання, предмет, зміст і функції методики викладання філософських дисциплін;

– основні форми проведення лекцій і семінарів, методику їх підготовки;

– організацію самостійної роботи студентів, методику написання рефератів, виступів, доповідей з філософських дисциплін;

– основні аудіовізуальні засоби, які можна використовувати на заняттях;

– методику проведення консультацій, колоквіумів, заліків і екзаменів;

вміти:

– підготувати і провести лекцію й семінар згідно навчальною програмою по відповідній філософській дисципліні;

– організувати та керувати самостійною роботою студентів;

– застосовувати при проведенні занять ТНЗ і наочні приладдя;

– провести консультацію, колоквіум, залік, екзамен.

Методика викладання філософських дисциплін у вищій школі

 

Інтегральна компетентність:

– Здатність орієнтуватися у загальнотеоретичних і практичних проблемах, що стосуються традиції аналітичної філософії ХХ ст.

– Ставити її проблематику у максимально широкий загальнокультурний та загальнонауковий контекст.

Загальні компетентності (соціально-особистісні, загальнонаукові, інструментальні):

– Прагнення до відкриття нового, залучення нестандартних смислів, в т.ч. з інших предметних царин.

– Усвідомлення складності й гетерогенної обумовленості процесу розуміння та його результатів.

– Здатність оперативно аналізувати значні масиви текстів, генералізувати їх в загальну смислову структуру, виявляти  слабкі місця, логічну чи смислову уразливість аргументації.

- Здатність розробляти і впроваджувати соціально-гуманітарні проекти.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Знання теоретичних основ філософської науки у аналітичному контексті і суміжних галузей гуманітаристики та суспільних наук.

– Навички фахового сприйняття результатів історико-філософського аналізу та інтерпретації творів, ідей та процесів філософської традиції.

– Володіння спеціалізованим знанням в межах  філософської проблематики аналітичної філософії ХХ ст., системну обізнаність з відповідною спеціальною (науково-дослідницькою) літературою.

– Розуміння зв’язків спеціалізації не лише з іншими напрямами філософського дискурсу, а й з різними інтелектуальними й гуманітарними практиками.

– Здатність залучати і використовувати у спеціалізованому філософському дискурсі знання, ідеї, способи мислення з інших наукових і культурних царин.

знати:

– основні етапи розвитку аналітичної філософії та її парадигмальні формоутворюючі особливості;

– доробок основних представників аналітичної філософії у відповідності до його значення для її розвитку;

–  поняттєвий апарат та методологічну базу аналітичної філософії;

– проблемне поле аналітичної філософії;

– як аналітична філософія входить до контексту розвитку світової філософії 20 ст.

вміти:

– з’ясовувати філософський зміст фундаментальних теоретичних побудов аналітичної філософії;

–  проводити аналіз суджень, текстів аналітичної філософії її власними методами;

– ставити ідейний доробок аналітичної філософії в контекст світової філософської традиції;

– конструювати власний дискурс відповідно до засад філософствування як його визначає аналітика.

Аналітична філософія 20 ст.

Інтегральна компетентність:

– Здатність орієнтуватися у загальнотеоретичних і практичних проблемах, що стосуються новітньої філософії науки, систематично та аналітично оцінювати феномен сучасної науки.

– Здатність розв’язувати складні теоретичні та практичні завдання у сфері новітньої філософії науки.

Загальні компетентності (соціально-особистісні, загальнонаукові, інструментальні):

– Прагнення до відкриття нового, залучення нестандартних смислів, в т.ч. з інших предметних царин.

– Вміння застосовувати для вирішення пізнавальних задач ефективні стратегії і засоби.

– Усвідомлення складності й гетерогенної обумовленості процесу розуміння та його результатів.

– Здатність оперативно аналізувати значні масиви текстів, генералізувати їх в загальну смислову структуру, виявляти  слабкі місця, логічну чи смислову уразливість аргументації.

– Вміння писати власні тексти аналітичного та публіцистичного характеру в різних форматах (огляд, есе, реферат, стаття, комплексна аналітична робота).

– Відстоювання значущості автономії розуму в суспільній свідомості та ролі наукового знання в усіх сферах діяльності.

– Вміння самостійно ставити перед собою завдання і працювати над ними автономно.

– Здатність розробляти і впроваджувати соціально-гуманітарні проекти.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Готовність до аналізу та дескрипції специфіки сучасної науки та її філософського осмислення

– Знання теоретичних основ філософської науки і суміжних галузей гуманітаристики та суспільних наук.

– Навички фахового сприйняття результатів історико-філософського аналізу та інтерпретації творів, ідей та процесів філософської традиції.

– Систематичні знання та навички, які дозволяють використовувати історико-філософську спадщину в осмисленні та розв’язанні власних дослідницьких проблем.

– Володіння спеціалізованим знанням в межах певної філософської проблематики, системну обізнаність з відповідною спеціальною (науково-дослідницькою) літературою.

– Вміння використовувати методологію та пізнавальні засоби, що властиві обраній філософській спеціалізації.

– Вміння аналізувати певну наукову проблему, залучати необхідні для цього знання, методики, джерела і досягати в результаті самостійних пізнавальних результатів.

– Здатність залучати і використовувати у спеціалізованому філософському дискурсі знання, ідеї, способи мислення з інших наукових і культурних царин.

знати:

– основні тенденції становлення сучасної науки;

– поняття сучасної науки, її основних рис;

– критерії науковості знання;

– основні принципи сучасної науки;

– сучасні наукові парадигми;

вміти:

– здійснювати компаративний аналіз відмінних хронологічно картин світу;

– аналізувати посутні відмінності різних парадигмальних підходів до феномену науки у першій третині 20 ст.;

– розглядати зміст і специфіку кореляції між науковою картиною світу, фундаментальною наукою, науково-технічним прогресом у сфері розвитку технологій та екзистенційно-культурним і релігійним аспектом життя людини та людства;

– окреслювати зміст впливу на сучасну філософію науки сучасних когнітивних наук, нейрофілософії, аксіології та телеології науки.

Новітня філософія науки

Інтегральна компетентність:

– Здатність орієнтуватися у специфіці сучасного історико-філософського осягнення та вміти співвідносити основоположні принципи й головні теоретичні системи постмодерністської філософії.

– Здатність аналізувати зміст головної проблематики даної історичної доби, структуру та внутрішню динаміку кожного з найвпливовіших напрямків, що претендують називатися філософією постмодернізму.

– Здатність до засвоєння основоположних принципів й головних теоретичних систем філософії постмодернізму, знань про логіку процесів і тенденцій розвитку його концепцій та сучасного стану досліджень.

Загальні компетентності:

– Логічність, послідовність, систематичність та аргументованість міркувань.

– Здатність робити смислові узагальнення та висновки, виявляти в інформаційних даних та концептах хиби й вразливі місця, суперечності та неповноту аргументації.

– Навички раціональної організації власної діяльності та ефективного використання часу.

– Здатність брати участь в інтелектуальних дискусіях, концентруватися на значущих складових судження.

– Аналіз та інтерпретацію гуманітарного тексту: здатність виокремити та відтворити смислову структуру тексту, оцінити послідовність та валідність аргументації, виділити продуктивні ідеї.

– Порівняння змісту різних текстів пошук та узагальнення інформації по досліджуваній проблемі.

– Навички реферування, створення систематизованих оглядів спеціальної літератури.

Спеціальні (фахові, предметні)компетентності:

– Розуміння ролі філософії постмодернізму для актуального філософського мислення.

– Розуміння змісту, структури та внутрішньої динаміки кожного з найвпливовіших напрямків філософії постмодернізму; головних моментів формування й функціонування філософсько-гуманітарної реальності, структури, сфер і форм існування людини.

– Цілісне уявлення про історичний поступ західноєвропейської філософії, етапи і логіку її розвитку.

– Знання про еволюцію основних ідей та проблем постмодерністської філософії, орієнтацію в напрямах і тенденціях сучасного філософського дискурсу, їх зв’язку з попередньою інтелектуальною історією.

– Здатність реферувати, рецензувати й коментувати першоджерела та дослідницьку літературу з філософської проблематики даної доби.

знати:

– історію зарубіжної та вітчизняної філософсько-гуманітарної думки, проблеми розвитку й методики філософсько-гуманітарного аналізу людини;

– головні моменти формування й функціонування філософсько-гуманітарної реальності, структури, сфер і форм існування людини, основних положень ряду спеціальних філософсько-гуманітарних теорій;

– основні поняття курсу: дискурс, дискурс-аналіз, наратив, гранд-наратив, ризома, агоністика, деконструкція, номадичні сингулярності, симулякр тощо;

– зміст, структуру та внутрішню динаміку кожного з найвпливовіших напрямків філософії постмодернізму.

вміти:

– аналізувати особливості і головні тенденції, властиві західній філософії у другій половині XIX ст;

– самостійно проводити системний аналіз понятійно-категорійного апарату нової філософії ХІХ ст.;

– виявити зв'язок між ідеями релігійної філософії С. К'єркегора та розвитком екзистенційної філософі ХХ ст.;

– визначати, й знаходити шляхи вирішення історико-філософських проблем.

– здійснювати порівняльний аналіз філософії ХІХ ст. та постмодерної парадигми філософування.

Філософія постмодернізму

Інтегральна компетентність:

Здатність розв’язувати складні задачі і проблеми, пов’язані зі сферою громадянського  суспільства та філософським осмислення процесів, що її безпосередньо стосуються, що передбачає застосування філософських теорій та методів і характеризується комплексністю підходів.

Загальні компетентності (соціально-особистісні, загальнонаукові, інструментальні):

– Здатність до нестандартного розв’язання задач, навички інтелектуального пошуку, вміння виявляти та розв’язувати проблеми.

– Вміння застосовувати для вирішення пізнавальних задач ефективні стратегії і засоби.

– Оволодіння різними режимами та формами публічного мовлення, засобами та стратегіями інтелектуальної полеміки.

– Здатність оперативно аналізувати значні масиви текстів, генералізувати їх в загальну смислову структуру, виявляти  слабкі місця, логічну чи смислову уразливість аргументації.

– Вміння самостійно ставити перед собою завдання і працювати над ними автономно.

– Здатність розробляти і впроваджувати соціально-гуманітарні проекти.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Здатність розуміти зміст основних концепцій громадянського суспільства, що обґрунтовані у процесі розвитку історії філософії та їх істотні відмінності.

– Здатність аналізувати й розуміти характеристику змін, що відбулися у процесі становлення громадянської дійсності в різних сферах суспільного життя.

– Здатність розуміти особливості основних етапів громадянського поступу України.

– Вміння самостійно аналізувати сучасні соціальні та інтелектуальні процеси з погляду їх взаємозв’язку та перспектив.

– Здатність застосовувати до аналізу етапів становлення громадянського суспільства в Україні головні поняття та концепти, напрацьовані в рамках філософії громадянського суспільства

знати:

– основні концепції громадянського суспільства, що обґрунтовані у процесі розвитку історії філософії та їх істотні відмінності;

– характерні теоретичні особливості найвпливовіших концепцій громадянського суспільства у філософській думці ХХ століття;

– характеристику змін, що відбулися у процесі становлення громадянської дійсності у сферах: соціальній, економічній, політико-правовій, гуманітарній, духовно-етичній.

– основні етапи громадянського поступу України;

– опрацювати поняття «етико-дискурсивної практики» стосовно здійснення свободи людини;

вміти:

– самостійно аналізувати сучасні соціальні та інтелектуальні процеси з погляду їх взаємозв’язку та перспектив;

– застосовувати до аналізу етапів громадянського поступу України головні поняття та концепти, напрацьовані в рамках філософії громадянського суспільства; 

– застосовувати поняття «етико-дискурсивної практики» стосовно здійснення свободи людини для аналізу соціальної дійсності.

Філософія громадянського суспільства

Інтегральна компетентність:

– Здатність проводити лінгвофілософські дослідження, спрямовані на осмислення природи мови та оцінку її впливів на суспільство, культуру та людину. – Здатність до засвоєння специфіки філософсько-лінгвістичного вивчення та освоєння знань про мовну природу людини та розкриття сутності і головних етапів формування філософських вчень про мову.

Загальні компетентності:

– Здатність до нестандартного розв’язання задач, самостійності міркувань та умовиводів, навички інтелектуального пошуку, вміння виявляти та розв’я-зувати проблеми.

– Вміння застосовувати для вирішення пізнавальних задач ефективні стратегії і засоби.

– Вміння переконливо викласти власну експертну позицію.

– Готовність завжди віддавати перевагу науковій достовірності.

– Здатність розробляти і впроваджувати соціально-гуманітарні проекти.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Володіння спеціалізованим знанням в межах філософії мови, системна обізнаність з відповідною спеціальною літературою.

– Вміння аналізувати наукову проблему, залучати необхідні для цього знання, методики, джерела і досягати в результаті самостійних пізнавальних результатів.

– Здатність залучати і використовувати у спеціалізованому філософсько-лінгвістичному дискурсі знання, ідеї, способи мислення з інших наукових і культурних царин.

– Навички критичної роботи з філософськими текстами, застосування різних методів їх аналізу та інтерпретації.

знати:

– основні філософсько-лінгвістичні теорії, починаючи від античності й до наших днів;

– основні напрямки розвитку та формування логікоморфних, діяльнісних, феноменологічних та інших вчень про мову;

– головні категорії та поняття філософії мови;

– історію вітчизняної і зарубіжної лінгвофілософської думки;

– основні положення ряду спеціальних мовних теорій;

вміти:

– визначати та аналізувати шляхи вирішення філософсько-лінгвістичних питань сучасності;

– здійснювати системний аналіз понятійно-категорійного апарату філософії мови;

– застосувати діалектичний метод до розгляду питань мовленнєвої проблематики;

– викладати й аналізувати, практично ставитися до ключових концепцій філософії мови;

– в головних рисах будувати сучасного філософського дискурс мови;

– здійснювати порівняльний аналіз філософії мови ХХ ст. та постмодерної парадигми філософування.

Філософія мови

Інтегральна компетентність:

– Здатність до філософсько-етичної рефлексії, до вирішення морально-етичних проблемспілкування, самостійності міркувань та умовиводів, до виявлення та експлікації етичного змісту суперечностей, що виникають в процесі соціальної та міжособистісної комунікації.

– Володіння сучасними методиками викладання, (в тому числі знання різних стратегій та моделей викла-дання), вміння застосовувати навчальні засоби, необхідні для досягнення оптимального виховного та освітнього результату.

Загальні компетентності:

– Здатність приймати етично виважені і морально обґрунтовані рішення, визначати інтереси і мотиви поведінки інших осіб, знаходити шляхи ненасильницького розв’язання  суперечностей між сторонами з протилежними інтересами.

– Здатність застосовувати знання в професійній діяльності у стандартних та окремих нестандартних ситуаціях.

– Знання і розуміння предмета та характеру професійної діяльності, природи етичних стандартів та здатність діяти на їх основі.

– Здатність бути критичним і самокритичним, визнавати та виправляти власні помилки.

– Вміння працювати само-стійно, проявляти добросо-вісність, дисциплінованість, пунктуальність та відповідальність, а також працювавти у команді колег за фахом.

– Дотримання етичних принципів як з точки зору професійної чесності, так і з точки зору розуміння можливого впливу знань з етики як на соціальну сферу, так і сферу міжособових стосунків.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Здатність розуміти логіку розвитку форм спілкування, історичні закономірності його становлення,, бачити внутрішні зв'язки між філософсько-етичними ідеями та моральними традиціями та вдачами людей та комунікативних спільнот.

– Здатність розуміти основоположні принципи і головні ідеї філософії та етики спілкування в їх історичній ретроспективі, комунікативно-діалогічні моделі соціальної реальності та їх структурні елементи;

– Здатність володіти первинними навичками діалогічного спілкування, готовність  до пошуку варіантів вирішення широкого спектра  проблем сучасної культури, соціально-практики, екзистенційно-особистісного буття людини на засадах філософії та етики спілкування.

– Здатність застосування психолого-педагогічних та дидактичних основ вузівського навчання, основ педагогічної майстерності викладача, розвитку його творчості.

– Здатність до розробки і використання сучасними освітніх технологій та інформаційних ресурсів навчального процесу.

– Здатність підготовки ґрун-товного методичного за без-печення для проведення різних видів занять та діагностики знань студентів.

– здатність здійснювати етичну експертизу соціальних, політичних, культурних та наукових проектів та програм, впроваджувати в соціальний та міжособовий простір культуру діалогічного спілкування;

– Здатність формувати свідомість індивідуальної, корпоративної та соціальної відповідальності.

знати:

– історію формування основних ідей філософії спілкування (діалогу), її зв’язок із комунікативною та моральною філософією (етикою);

– визначення понять «спілкування», «комунікація», «діалог», «дискусія», «монологічність», «діалогічність» тощо:

– основні положення низки філософсько-діалогічних концепцій;

– специфіку діалогічного відношення людини до світу, його відмінність від діяльно-практичного;

– закономірності та етичні передумови виникнення діалогічних відносин між суб’єктами спілкування, сфери їх реалізації;

вміти:

– виявляти «етос» філософсько-світоглядних ідей, їх кореляцію із формами комунікативної активності людини; 

– вирізняти етичні засади людського спілкування, діалогічності та індивідуальної самореалізації в їх проекції на різні історичні традиції філософування;

– розкривати морально-етичний зміст різних типів міжлюдських відносин та аналізувати їх  на предмет відповідності діалогічній моделі спілкування;

– визначати рівень «глибини» спілкування соціальних та індивідуальних суб’єктів та моделювати можливості його етичної корекції.

Філософія та етика спілкування

2.2. Дисципліни за вибором ВНЗ

Інтегральна компетентність:

– Здатність орієнтуватися у загальнотеоретичних і практичних проблемах, що стосуються педагогіки вищої школи загалом та засвоєння основних принципів, методів, форм організації, технологій педагогічно-інноваційної діяльності.

− Здатність розв’язувати складні теоретичні та практичні завдання у сфері філософської проблематики наукових та інноваційних проектів.

Загальні компетентності (соціально-особистісні, загальнонаукові, інструментальні):

– Здатність до нестандартного розв’язання задач, самостійності міркувань та умовиводів, навички інтелектуального пошуку, вміння виявляти та розв’язувати проблеми.

– Усвідомлення складності й гетерогенної обумовленості процесу розуміння та його результатів.

– Вміння переконливо викласти власну педагогічну позицію.

– Оволодіння різними режимами та формами публічного мовлення, засобами та стратегіями інтелектуальної полеміки.

– Здатність оперативно аналізувати значні масиви текстів, генералізувати їх в загальну смислову структуру, виявляти слабкі місця, логічну чи смислову уразливість аргументації.

– Здатність розробляти і впроваджувати соціально-гуманітарні проекти.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Усвідомлення змістової та методологічної специфіки закінченої магістерської програми і її теоретичну демаркацію відносно інших провідних моделей педагогіки вищої школи та дослідницької практики.

– Знання теоретичних основ педагогічної науки і суміжних галузей гуманітаристики та суспільних наук.

– Систематичні знання та навички, які дозволяють використовувати історико-педагогічну спадщину в осмисленні та розв’язанні власних дослідницьких проблем.

– Вміння аналізувати певну наукову проблему, залучати необхідні для цього знання, методики, джерела і досягати в результаті самостійних пізнавальних результатів.

–  Здатність залучати і використовувати у спеціалізованому педагогічному дискурсі знання, ідеї, способи мислення з інших наукових і культурних царин.

знати:

– призначення стандартів вищої освіти, сутність організації навчально-виховного процесу у ВНЗ (Закон України "Про вищу освіту");

– напрями перетворень у галузі освіти на європейському просторі (на основі змісту Болонської декларації);

– методологію запровадження модульно-рейтингової системи організації навчання у ВНЗ України;

– форми і засоби виховання у навчальному закладі з позицій реалізації в них принципів виховання;

вміти:

– аналізувати політику Української держави щодо розвитку вищої освіти в історичній ретроспективі;

– виокремлювати принципи освіти, завдання навчальних закладів (Закон України "Про освіту");

– досліджувати пріоритетні напрями розвитку освіти в Україні, виокремлювати тенденції підготовки фахівців у вищій школі з погляду перспектив її удосконалення (Національна доктрина розвитку освіти);

– аналізувати структуру підготовки фахівців у вищому навчальному закладі (кількість спеціальностей, їх конкретні назви й основні спеціалізації);

– добирати приклади педагогічних ситуацій із діяльності ВНЗ, які зорієнтовані на формування гуманістичних почуттів особистості;

– аналізувати типовий навчальний підручник чи навчальний посібник зі свого фаху й оцінювати його зміст із погляду врахування дидактичних вимог;

– складати план проведення практичного чи лабораторного заняття з окремої дисципліни, визначати його методичне забезпечення; – опрацьовувати інформаційні джерела з метою ознайомлення з технологією і методикою запровадження модульно-рейтингової системи організації навчання у ВНЗ України;

– здійснювати педагогічний аналіз форм і засобів виховання у навчальному закладі з позицій реалізації в них принципів виховання;

– аналізувати дії викладачів вищої школи, які є виявом професіоналізму і педагогічної культури.

Педагогіка вищої школи

Інтегральна компетентність:

– Здатність орієнтуватися у загальнотеоретичних і практичних проблемах, що стосуються феномену наукового дослідження на загал та принагідно до тематики спеціальних досліджень.

– Обізнаність з методологічними підставами наукової діяльності та досліджень.

Загальні компетентності (соціально-особистісні, загальнонаукові, інструментальні):

– Здатність до нестандартного розв’язання задач, самостійності міркувань та умовиводів, навички інтелектуального пошуку, вміння виявляти та розв’язувати проблеми.

– Прагнення до відкриття нового, залучення нестандартних смислів, в т.ч. з інших предметних царин.

– Усвідомлення складності й гетерогенної обумовленості процесу розуміння та його результатів.

– Здатність оперативно аналізувати значні масиви текстів, генералізувати їх в загальну смислову структуру, виявляти  слабкі місця, логічну чи смислову уразливість аргументації.

– Відстоювання значущості автономії розуму в суспільній свідомості та ролі наукового знання в усіх сферах діяльності.

– Здатність розробляти і впроваджувати соціально-гуманітарні проекти.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Знання теоретичних основ філософської науки і суміжних галузей гуманітаристики та суспільних наук.

– Навички фахового сприйняття результатів історико-філософського аналізу та інтерпретації творів, ідей та процесів філософської традиції.

– Систематичні знання та навички, які дозволяють використовувати історико-філософську спадщину в осмисленні та розв’язанні власних дослідницьких проблем.

– Володіння спеціалізованим знанням в межах певної філософської проблематики, системну обізнаність з відповідною спеціальною (науково-дослідницькою) літературою.

– Вміння використовувати методологію та пізнавальні засоби, що властиві обраній філософській спеціалізації.

– Вміння аналізувати певну наукову проблему, залучати необхідні для цього знання, методики, джерела і досягати в результаті самостійних пізнавальних результатів.

– Навички критичної роботи з філософськими текстами, застосування різних методів їх аналізу та інтерпретації.

знати:

– зміст основних категорії у галузі наукової діяльності;

– стан наукової діяльності в Україні та за кордоном;

– особливості проведення наукового дослідження;

– методологію сучасного наукового дослідження у своїй галузі;

– основні види і джерела наукової інформації;

– загальні вимоги до оформлення наукового дослідження

вміти:

– обґрунтовувати наукову проблему;

– розробляти методику та план наукового дослідження;

– добирати інформаційні джерела наукових досліджень;

– оформляти результати наукових досліджень;

– здійснювати апробацію результатів наукових досліджень.

Методологія та організація наукових досліджень

Інтегральна компетентність:

Здатність професійно виконувати обов’язки викладача, критично осмислювати психологічні проблеми у навчанні студентів, що вивчають окремі галузі філософського знання, удосконалювати свої теоретичні знання і психолого-педагогічну майстерність.

Загальні компетентності:

– Знання об’єкта, предмета і функцій дисципліни "Психологічні проблеми у вищій школі".

– Знання психологічних теоретичних основ освіти і навчання; принципів, методів і організаційних форм навчання.

– Знання особливостей і специфіки об’єкта, предмета, змісту і структури кожної з дисциплін, що вивчаються студентами.

– Здатність використовувати методику курсу "Психологічні проблеми у вищій школі" для вивчення студентами необхідної для їх професійної діяльності галузі філософських знань.

– Володіння методикою підготовки і проведення необхідного комплексу форм навчальних занять для вивчення конкретної філософської дисципліни.

– Уміння застосовувати теоретичний і практичний потенціал навчального курсу для формування професійних і гуманістичних якостей майбутнього спеціаліста.

– Здатність організовувати і направляти навчальний процес – аудиторні заняття і самостійну роботу студентів.

– Здатність до критичності, самокритичності і верифікації своєї викладацької діяльності.

– Здатність до нестандартного розв’язання задач поставлених перед викладачем, мати навички інтелектуального пошуку, вміти виявляти і розв’язувати проблеми, що виникають у навчальному процесі.

– Вміння переконливо доводити до студентів навчальний матеріал, володіти необхідними формами публічного мовлення, засобами діалогу і полеміки.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Готовність впроваджувати методику вирішення психологічних проблем у вищій школі з метою набуття студентами необхідних їм знань.

– Здатність об’єктивно відображати і переконливо доводити до студентів теоретичні основи і практичну значущість тієї галузі знань, що ними вивчається.

– Вміння застосовувати навчальні засоби, необхідні для досягнення оптимального освітнього результату.

– Розуміння етичних засад псиолого-педагогічної діяльності та готовність дотримуватися їх при виконанні своїх обов’язків викладача.

знати:

– закономірності функціонування психіки студента як суб’єкта навчально-професійної діяльності;

– закономірності психолого-педагогічної діяльності викладача;

– соціально-психологічні особливості професійно-психологічного спілкування та взаємин викладачів і студентів.

вміти:

– володіти високою загальною і психологічною культурою, культурою інтелектуальної діяльності, культурою поведінки і педагогічного спілкування.

– гідно виконувати свої професійні обов'язки, а тому брати на себе відповідальність не тільки за тих, кого навчає, а й за самого себе, за свій професійний досвід, за об'єктивну оцінку власних особистісних якостей, значущих для професії педагога і вихователя;

– виступати організатором навчально-професійної діяльності студента в ролі і партнера, і фасилітатора (за К. Роджерсом);

– постійно шукати можливість для власного саморозвитку і професійного самовдосконалення.

Психологічні проблеми у вищій школі

Інтегральна компетентність:

– Здатність до філософсько-етичної рефлексії, до вирішення морально-етичних проблем, що виникли внаслідок розвитку та застосування сучасних біотехнологій, самостійності міркувань та умовиводів, до виявлення та експлікації етичного змісту нових реалій буття людини.

– Володіння сучасними методиками викладання, (в тому числі знання різних стратегій та моделей викладання), вміння застосовувати навчальні засоби, необхідні для досягнення оптимального виховного та освітнього результату.

Загальні компетентності:

– Здатність приймати етично виважені і морально обґрунтовані рішення, визначати інтереси і мотиви поведінки інших осіб, знаходити шляхи ненасильницького розв’язання  суперечностей між сторонами з протилежними інтересами.

– Здатність застосовувати знання в професійній діяльності у стандартних та окремих нестандартних ситуаціях.

– Уміння планувати і організовувати свою професійну діяльність, уникаючи конфліктних ситуацій.

– Знання і розуміння предмета та характеру професійної діяльності, природи етичних біоетичних стандартів та здатність діяти на їх основі.

– Здатність спілкуватися іноземною мовою як усно, так і письмово, у тому числі у професійній сфері.

– Здатність бути критичним і самокритичним, визнавати та виправляти власні помилки.

– Вміння працювати самостійно, проявляти добросовісність, дисциплінованість, пунктуальність та відповідальність, а також працювати у команді колег за фахом.

– Дотримання етичних принципів як з точки зору професійної чесності, так і з точки зору розуміння можливого впливу знань з етики як на соціальну сферу, так і сферу міжособових стосунків.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Здатність володіти засадничими принципами  та правилами сучасної біоетики, виявляти їх зв’язок із розвитком сучасної  природничої науки, нових технологій в галузі медицини, репродукції людини, генної інженерії.

– Здатність розуміти логіку розвитку сучасної біоетики, історичні закономірності її становлення, бачити внутрішні зв'язки між філософсько-етичними ідеями та моральною практикою.

– Здатність реалізовувати принципові положення і головні ідеї сучасної біоетики, біоетичні  моделі соціальної реальності, проблеми, що виникають в процесі їх практичного впровадження.

– Здатність володіти первинними навичками біоетичного мислення, готовність  до пошуку варіантів вирішення широкого спектра  проблем сучасної культури, соціальної практики, екзистенційно-особистісного буття людини на засадах сучасної біоетики.

– Здатність застосування психолого-педагогічних та дидактичних основ вузівського навчання, основ педагогічної майстерності викладача, розвитку його творчості.

– Здатність розробляти навчально-методичні комплекси дисципліни.

– Здатність до розробки і використання сучасними освітніх технологій та інформаційних ресурсів навчального процесу.

– Здатність підготовки ґрунтовного методичного забезпечення для проведення різних видів занять та діагностики знань студентів.

– Знання та уміння щодо організації і контролю самостійної роботи студентів, у провадження дистанційних форм навчання.

– Володіння навичками етичного мислення.

– Здатність здійснювати біоетичну експертизу соціальних, політичних, культурних та наукових проектів та програм, впроваджувати в соціальний та міжособовий простір принципи сучасної біоетики.

– Здатність формувати свідомість індивідуальної, корпоративної та соціальної відповідальності.

знати:

– історію та соціокультурні чинники становлення біоетики;

– проблематику, завдання та функції біоетики як науки і соціального інституту;

– зміст основних понять: етичне, біологічне, життя,  біологічна смерть, евтаназія, геном людини, євгеніка, фетальна транспланталогія, ксенотрансплантація, клонування;

– специфіку проведення  біоетичної експертизи;

вміти:

– виявляти філософсько-світоглядне підґрунтя найбільш впливових  біоетичних ідей;

– здійснювати філософський аналіз понятттєво-категоріального апарату біоетики.

– володіти методами та принципами біоетичного аналізу;

– застосовувати біоетичні принципи та знання при здійсненні експертизи соціальних, медичних та наукових програм;

– знаходити шляхи вирішення сучасних біоетичних проблем.

Філософські аспекти біоетики

Інтегральна компетентність:

Здатність  оперативно аналізувати значний текстовий матеріал, генералізувати його в загальну смислову структуру, виявляти  слабкі місця, логічну чи смислову уразливість аргументації.

Загальні компетенції:

– Виокремлення основних філософських проблем сучасної логіки.

вміння проаналізувати певну філософську концепцію в позиції основних проблем сучасної логіки.

– Орієнтуватись в сучасних теоріях значення та референції.

– Розумітись на семантичних аспектах питання істини.

– Вміти характеризувати особливості квантифікації модальних контекстів.

Спеціальні (фахові, предметні) компетенції:

– Розумітись на принципах побудови формальної логічної системи.

– Аналізувати проблеми точності і адекватності мови науки.

– Визначати модальні контексти в семантичних конструкціях можливих світів.

– Характеризувати проблему існування в сучасних логічних системах.

знати:

– історію розвитку основних філософських проблем сучасної логіки;

– принципи побудови формальної логічної системи;

– базисні терміни словника науки;

– філософські проблеми сучасної модальної логіки

вміти:

– вирізняти модальні контексти в семантичних конструкціях можливих світів;

– охарактеризувати поняття «інтерпретація» в контексті референтативної теорії значення;

– виокремити проблеми  існування в сучасних логічних теоріях.

Філософські проблеми сучасної логіки

Інтегральна компетентність:

Здатність орієнтуватися у загальнотеоретичних і практичних проблемах візуальної культури та засвоєння основних принципів, методів застосування набутих знань в інтердисциплінарних дослідженнях.

Загальні компетентності (соціально-особистісні, загальнонаукові, інструментальні):

– Здатність до навчання впродовж життя.

– Здатність до критики й самокритики.

– Толерантність до різних ідей.

– Креативність, здатність до системного мислення.

– Адаптивність і комунікабельність.

– Наполегливість у досягненні мети.

– Турбота про якість виконуваної роботи.

– Аналітичні здібності.

– Дослідницькі навички.

– Навички управління інформацією.

– Здатність виявляти актуальні проблеми.

– Здатність здійснювати теоретичний аналіз проблеми.

– Здатність пропонувати та обґрунтовувати гіпотези.

– дослідницькі навички.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

Розрізняти різноманітні контексти тлумачення творчості і творчої діяльності (філософський, естетичний, науковий, психологічний).

– Глибинне розуміння природи творчості та її механізмів, володіння психоаналітичною концепцією творчості, розуміння ролі свідомого і несвідомого у творчих процесах.

– Проведення соціального експерименту на основі здобутих знань з аналізом механізмів творчої діяльності (стратегія творчої поведінки, аналіз іконографічної схеми, творча реконструкція).

Загально-професійні компетенції:

– Здатність використовувати теоретичні, концептуальні знання, вміння користуватися понятійним апаратом з предмету.

– Здатність використовувати профільовані знання в галузі культурології, мистецтвознавства, естетики для досліджень специфіки художньо-творчої діяльності.

– Здатність в теорії і на практиці здійснити оцінку існуючого типу візуальної культури.

– Здатність використовувати фундаментальні теоретичні знання з візуальної культури  у якості чинника протидії симуляційним процесам в культурі та викривленню культурного коду.

знати:

– історичні форми візуальної репрезентації,

– актуальні проблеми дослідження візуальної культури у

 ХХ ст.,

– трансформацію візуальності у мистецтві і стратегії візуального мислення у сучасних культурних парадигмах,

– основні способи інтерпретації візуального матеріалу, що використовуються в сучасному гуманітарному знанні;

вміти:

– описувати і аналізувати візуальні образи у контекстах культури;

– використовувати отримані знання та візуальний матеріал в інтердисциплінарних дослідженнях.

Естетосфера візуальної культури

Інтегральна компетентність:

Орієнтуватись в знакових ситуаціях та вміти їх аналізувати з метою виявлення культурних кодів; вміти характеризувати культурні практики та процеси в контексті сучасної надмірної інформативності.

Загальні компетенції:

– Орієнтація студентів-магістрантів в галузі теорії семіотичного пізнання культури (науковими працями, традиціями, практиками), уявлення про багатоманітність проявів культури як текстів, що мають відповідні особливості та характеристики.

– Розвиток практичних навичок формулювання мети при дослідження текстів культури та вибору методик семіотичного аналізу культурних явищ, процесів.

– Формування знання відносно сучасних прийомів та методів семіотичного дослідження та семіотичного пізнання культури, а також вказати специфіку текстів культури як носіїв культурної інформації.

– Орієнтація  аудиторії на використання знань семіотичної методології при вирішенні у вивченні культурних форм, процесів та практик, при вирішенні соціальних та професійних завдань.

Спеціальні (фахові, предметні) компетенції:

– Формування навичок сприйняття та грамотної інтерпретації багатоманітності текстів культури, застосування семіотичних категорій та концепцій, пов’язаних з вивченням культурних процесів, практик.

– Розвиток здатності розуміти та критично використовувати наукову інформацію за тематикою дослідження з використанням семіотичних методів пізнання культури.

знати:

– основні теоретичні та методологічні основи, перспективні напрямки аналізу текстів культури за допомогою семіотичної методології;

– знати методи обробки, аналізу та синтезу інформації семіотичного характеру при аналізі культурної ситуації, в контексті сучасних семіотичних підходів до розгляду соціальної події як культурної події як культурного тексту;

– ключові поняття семіотики культури;

основні методології семіотичного дослідження культури;

вміти:

– аналізувати культурні практики з застосуванням семіотичних методів;

– вміти вибирати найбільш ефективні методи аналізу культурних практик, зокрема, семіотичні методі для вирішення проблем дослідження;

– володіти навичками використання семіотичної методології та інших підходів та технік для вивчення текстів культури різного походження, зокрема, в конкретному дослідженню;

– володіти методологією теоретичних та експериментальних досліджень, включаючи сучасні семіотичні напрямки, для пошуку та формулювання актуальних проблем в сфері культури;

– будувати моделі для опису та прогнозування різних явищ в семіотиці культури.

Семіотика культури

Інтегральна компетентність:

Здатність до філософської рефлексії, продукування філософських ідей, фахово-компетентного вирішення філософських проблем, самостійності міркувань та умовиводів, навички інтелектуального пошуку, вміння виявляти та розв’язувати світоглядні проблеми.

Загальні компетенції:

– Здатність до нестандартного розв’язання задач, самостійності міркувань та умовиводів, навички інтелектуального пошуку, вміння виявляти та розв’язувати проблеми.

–– Знання своїх інтелектуальних переваг і недоліків, здатність використовувати перші й мінімізувати вплив других.

Вміння застосовувати для вирішення пізнавальних задач ефективні стратегії і засоби.

– Вміння переконливо викласти власну експертну позицію.

– Оволодіння різними режимами та формами публічного мовлення, засобами та стратегіями інтелектуальної полеміки.

– Здатність оперативно аналізувати значні масиви текстів, генералізувати їх в загальну смислову структуру, виявляти слабкі місця, логічну чи смислову уразливість аргументації.

– Відстоювання значущості автономії розуму в суспільній свідомості та ролі наукового знання в усіх сферах діяльності.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Навички фахового сприйняття результатів історико-філософського аналізу та інтерпретації творів, ідей та процесів філософської традиції. 

– Систематичні знання та навички, які дозволяють використовувати історико-філософську спадщину в осмисленні та розв’язанні власних дослідницьких проблем.

– Володіння спеціалізованим знанням в межах певної філософської проблематики, системну обізнаність з відповідною спеціальною (науково-дослідницькою) літературою.

–  Розуміння зв’язків спеціалізації не лише з іншими напрямами філософського дискурсу, а й з різними інтелектуальними й гуманітарними практиками.

– Здатність залучати і використовувати у спеціалізованому філософському дискурсі знання, ідеї, способи мислення з інших наукових і культурних царин.

– Вміння використовувати основні методи філософського мислення.

– Знання принципів та закономірностей інтерпретації тексту, опанування методологічною і філософською герменевтикою.

знати:

– основні тенденції та специфічні ознаки некласичної  художньої культури;

– типологічні ознаки некласичної естетики;

– теоретичні джерела естетики модернізму та постмодернізму;

– зміст провідних концептів некласичної естетичної свідомості;

– мистецькі репрезентації модернізму та постмодернізму;

вміти:

– послідовно і аргументовано викладати зміст навчального матеріалу;

– самостійно застосовувати засвоєний матеріал при вивченні наступних тем курсу;

– виявляти його методологічний та евристичний потенціал і застосовувати в дослідженні філософських та естетичних проблем.

Некласична естетика

Інтегральна компетентність:

Здатність орієнтуватися у загальнотеоретичних і практичних проблемах, що стосуються філософії свідомості, систематично та аналітично оцінювати феномен свідомості та його рецепції в сучасній науці.

здатність розв’язувати складні теоретичні та практичні завдання у сфері філософії свідомості.

Загальні компетентності (соціально-особистісні, загальнонаукові, інструментальні):

– Вміння застосовувати для вирішення пізнавальних задач ефективні стратегії і засоби.

– Здатність оперативно аналізувати значні масиви текстів, генералізувати їх в загальну смислову структуру, виявляти слабкі місця, логічну чи смислову уразливість аргументації.

– Відстоювання значущості автономії розуму в суспільній свідомості та ролі наукового знання в усіх сферах діяльності.

– Вміння самостійно ставити перед собою завдання і працювати над ними автономно.

– Здатність розробляти і впроваджувати соціально-гуманітарні проекти.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Готовність до аналізу та дескрипції специфіки сучасної науки та її філософського осмислення

– Знання теоретичних основ філософської науки і суміжних галузей гуманітаристики та суспільних наук.

– Вміння аналізувати певну наукову проблему, залучати необхідні для цього знання, методики, джерела і досягати в результаті самостійних пізнавальних результатів.

– Здатність залучати і використовувати у спеціалізованому філософському дискурсі знання, ідеї, способи мислення з інших наукових і культурних царин.

знати:

– основні етапи розвитку  філософії свідомості та її парадигмальні формоутворюючі особливості;

– доробок основних представників філософії свідомості у відповідності до його значення для її розвитку;

– поняттєвий апарат та методологічну базу філософії свідомості;

– проблемне поле  філософії свідомості;

– як філософія свідомості та нейрофілософія входять до контексту розвитку світової філософії 20-21 ст.

вміти:

– з’ясовувати філософський зміст фундаментальних теоретичних побудов  філософії свідомості;

–  проводити аналіз суджень, текстів  філософії свідомості її власними методами;

– ставити ідейний доробок філософії свідомості в контекст світової філософської традиції;

–  конструювати власний дискурс відповідно до засад філософствування як його визначає проблематика філософії свідомості.

Філософія свідомості

Інтегральна компетентність:

– Здатність орієнтуватися в загальних положеннях ґендерної теорії, сучасних тенденціях та проблемах ґендерного розвитку суспільства, відслідковувати ґендерні стереотипи і дискримінаційні установки у власній поведінці, у навчальній, художній та розважальній літературі, в ЗМІ тощо.

– Розпізнавати ґендерні проблеми та поширювати ґендерні знання.

Загальні компетентності:

– Вміння застосовувати для вирішення пізнавальних задач ефективні стратегії і засоби.

– Вміння переконливо викласти власну експертну позицію.

– Здатність до оперативного аналізу значних масивів текстів, об’єднувати їх в загальну смислову структуру, виявляти слабкі місця, логічну чи смислову уразливість аргументації.

– Відстоювання значущості автономії розуму в суспільній свідомості та ролі наукового знання в усіх сферах діяльності.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Володіння спеціалізованим знанням в межах феміністської та ґендерної проблематики та системною обізнаністю з відповідною спеціальною літературою.

– Вміння аналізувати ґендерні проблеми, залучати необхідні для цього знання, методики, джерела і досягати в результаті самостійних пізнавальних результатів.

– Розуміння зв’язків соціально-філософських проблем ґендеру та фемінізму не лише з іншими напрямами філософського дискурсу, а й з різними інтелектуальними й гуманітарними практиками.

– Здатність залучати і використовувати у спеціалізованому філософському дискурсі знання, ідеї, способи мислення з інших наукових і культурних царин.

– Навички критичної роботи з філософськими текстами, застосування різних методів їх аналізу та інтерпретації.

– Розуміння ґендерно чутливих засад педагогічної діяльності та готовність дотримуватися їх у викладацькій діяльності.

знати:

– головні категорії та поняття курсу;

– історію вітчизняної і зарубіжної феміністичної думки;

– основні положення ряду спеціальних ґендерних теорій;

– специфіку ґендерних досліджень;

вміти:

– створювати філософський дискурс, відштовхуючись від проблематики курсу;

– вільно орієнтуватися у понятійно-категоріальному апараті курсу та його основних теоріях;

– здійснювати антидискримінаційну, зокрема ґендерну, експертизу тестового та візуального контенту.

Соціально-філософські проблеми гендеру та фемінізму

Інтегральна компетентність:

Здатність до філософської рефлексії, продукування філософських ідей, фахово-компетентного вирішення філософських проблем, самостійності міркувань та умовиводів, навички інтелектуального пошуку, вміння виявляти та розв’язувати світоглядні проблеми.

Загальні компетенції:

– Здатність до нестандартного розв’язання задач, самостійності міркувань та умовиводів, навички інтелектуального пошуку, вміння виявляти та розв’язувати проблеми.

– Вміння переконливо викласти власну експертну позицію.

– Оволодіння різними режимами та формами публічного мовлення, засобами та стратегіями інтелектуальної полеміки.

– Здатність оперативно аналізувати значні масиви текстів, генералізувати їх в загальну смислову структуру, виявляти  слабкі місця, логічну чи смислову уразливість аргументації.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Знання теоретичних основ філософської науки і суміжних галузей гуманістаристики та суспільних наук.

– Навички фахового сприйняття результатів історико-філософського аналізу та інтерпретації творів, ідей та процесів філософської традиції. 

– Систематичні знання та навички, які дозволяють використовувати історико-філософську спадщину в осмисленні та розв’язанні власних дослідницьких проблем.

– Вміння використовувати методологію та пізнавальні засоби, що властиві обраній філософській спеціалізації.

– Вміння аналізувати певну наукову проблему, залучати необхідні для цього знання, методики, джерела і досягати в результаті самостійних пізнавальних результатів.

– Розуміння зв’язків спеціалізації не лише з іншими напрямами філософського дискурсу, а й з різними інтелектуальними й гуманітарними практиками.

– Вміння використовувати основні методи філософського мислення.

– Навички критичної роботи з філософськими текстами, застосування різних методів їх аналізу та інтерпретації.

знати:

– теоретичні джерела філософії постструктуралізму;

– основні ідеї, принципи та концепції постструктуралізму;

– основні варіанти деконструктивізму.

вміти:

– послідовно і аргументовано викладати зміст навчального матеріалу;

– самостійно застосовувати засвоєний матеріал при вивченні наступних тем курсу;

– виявляти його методологічний та евристичний потенціал і застосовувати в дослідженні філософських та естетичних проблем.

Філософія деконструктивізму

Інтегральна компетентність:

Здатність орієнтуватися у загальнотеоретичних і практичних проблемах, що стосуються традиції філософії та літератури як її інобуття 20-21ст., ставити їх проблематику у максимально широкий загальнокультурний та загальнонауковий контекст.

Загальні компетентності (соціально-особистісні, загальнонаукові, інструментальні):

– Прагнення до відкриття нового, залучення нестандартних смислів, в т.ч. з інших предметних царин.

– Усвідомлення складності й гетерогенної обумовленості процесу розуміння та його результатів.

– Здатність оперативно аналізувати значні масиви текстів, генералізувати їх в загальну смислову структуру, виявляти слабкі місця, логічну чи смислову уразливість аргументації.

– Здатність розробляти і впроваджувати соціально- гуманітарні проекти. Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Знання теоретичних основ філософської науки у аналітичному контексті і суміжних галузей гуманітаристики та суспільних наук.

– Навички фахового сприйняття результатів історико-філософського аналізу та інтерпретації творів, ідей та процесів філософської традиції.

– Володіння спеціалізованим знанням в межах  філософської проблематики аналітичної філософії ХХ ст., системну обізнаність з відповідною спеціальною (науково-дослідницькою) літературою.

– Розуміння зв’язків спеціалізації не лише з іншими напрямами філософського дискурсу, а й з різними інтелектуальними й гуманітарними практиками.

– Здатність залучати і використовувати у спеціалізованому філософському дискурсі знання, ідеї, способи мислення з інших наукових і культурних царин.

знати:

– основний зміст філософсько-літературної традиції 20-21ст., підходи до її інтерпретації, які склалися в сучасній науці;

– оволодіти основними філософсько-літературознавчими, феноменологічними, екзистенційними та лінгвістичними програмами та принципами аналізу тексту та дискурсу;

– усвідомити необхідність «людиновимірного» аспекту науки як соціального та когнітивного феномену, та релевантність філософсько-літературних студій для його експлікації;

– специфіку і способи взаємодії філософії, науки та літературознавства, лінгвістики, мистецтвознавства;

вміти:

– виробити самостійний критичний стиль мислення;

– формувати власну світоглядну позицію;

– застосовувати набуті філософсько-методологічні знання в подальшій науковій та викладацькій діяльності; аналізувати феномени літератури, мистецтва, науки та філософії під кутом зору компаративного розгляду.

Філософія та літературно-художня практика ХХ-ХХІ ст.

Інтегральна компетентність:

– Здатність орієнтуватися у загальнотеоретичних і практичних проблемах, що стосуються сучасної епістемології та  теорії пізнання.

– Здатність використовувати в процесі пізнавальної діяльності розуміння кореляцій між гносеологією та онтологією, метафізикою, етикою та розуміння зв’язку між традиційною гносеологією та сучасною епістемологією.

Загальні компетентності:

– Логічність, послідовність, систематичність та аргументованість міркувань.

– Здатність робити смислові узагальнення та висновки, виявляти в інформаційних даних та концептах хиби й вразливі місця, суперечності та неповноту аргументації.

– Прагнення до оптимальних рішень та ясності умовиводів.

– Здатність відрізняти суб’єктивні, спонтанні складові суджень від об’єктивних і аргументованих, вміти надавати перевагу останнім.

– Увагу і толерантність до іншої (й інакшої) думки, здатність аналізувати її зміст та структуру в процесі спілкування та адекватно на неї реагувати.

– Навички використання інформаційних і комунікаційних технологій.

– Порівняння змісту різних текстів пошук та узагальнення інформації по досліджуваній проблемі.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Розуміння сенсу філософії – її інтелектуального й соціокультурного призначення, пізнавальних та культурних можливостей, історичної ролі.

– Здатність виокремити змістові відмінності філософії від інших форм мислення.

– Уявлення про структуру філософського знання, розмаїття та особливості філософських дисциплін, їх ролі в обґрунтуванні та розвиткові людського мислення, пізнання світу, культури та суспільства.

– Розуміння ролі історії філософії для актуального філософського мислення.

– Знання про еволюцію основних філософських ідей та проблем, орієнтації в напрямах і тенденціях сучасного філософського дискурсу, їх зв’язку з попередньою інтелектуальною історією.

– Знайомстві зі змістом головних, визначних філософських творів, уявленні про специфіку філософської термінології.

– Уявлення про засади та еволюцію наукового пізнання, особливості сучасної наукової картини світу, її основні проблеми та суперечності.

– Вміння використовувати провідні моделі гуманітарного пізнання як смисловий простір міркувань в історичному, соціокультурному, мовно-літературному, загальнонауковому, історико-філософському та теоретико-філософському контекстах.

знати:

– основні тенденції становлення сучасної епістемології;

– поняття сучасної епістемології науки, її основні риси;

– критерії науковості знання в сучасній науці;

– основні принципи сучасної науки;

– сучасні наукові парадигми;

вміти:

– здійснювати компаративний аналіз відмінних хронологічно картин світу;

– аналізувати посутні відмінності різних парадигмальних підходів до феномену науки та наукового пізнання у першій третині 20 ст.;

– розглядати зміст і специфіку кореляції між науковою картиною світу, фундаментальною наукою, науково-технічним прогресом у сфері розвитку технологій та екзистенційно-культурним і релігійним аспектом життя людини та людства;

– окреслювати зміст впливу на сучасну філософію науки сучасних когнітивних наук, нейрофілософії, аксіології та телеології науки.

Епістемологічні проблеми в сучасній філософії

Інтегральна компетентність:

Здатність орієнтуватися у загальнотеоретичних і практичних проблемах творчості у контексті філософії та засвоєння основних принципів, методів застосування набутих знань в інтердисциплінарних дослідженнях.

Загальні компетентності (соціально-особистісні, загальнонаукові, інструментальні):

– Здатність до навчання впродовж життя.

– Здатність до критики й самокритики.

– Толерантність до різних ідей.

– Креативність, здатність до системного мислення.

– Адаптивність і комунікабельність.

– Наполегливість у досягненні мети.

– Турбота про якість виконуваної роботи.

– Аналітичні здібності.

– Дослідницькі навички.

– Навички управління інформацією.

– Здатність виявляти актуальні проблеми.

– Здатність здійснювати теоретичний аналіз проблеми;

– Здатність пропонувати та обґрунтовувати гіпотези.

– Дослідницькі навички.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Розрізняти різноманітні контексти тлумачення творчості і творчої діяльності (філософський, естетичний, науковий, психологічний).

– Глибинне розуміння природи творчості та її механізмів, володіння психоаналітичною концепцією творчості, розуміння ролі свідомого і несвідомого у творчих процесах.

– Проведення соціального експерименту на основі здобутих знань з аналізом механізмів творчої діяльності (стратегія творчої поведінки, аналіз іконографічної схеми, творча реконструкція).

знати:

– розуміти значення й відмінність методологічної підготовки для творчої діяльності як митця так і вченого;

– знати характеристики основних методів творчого пізнання; характеристик творчого мислення і творчого процесу.

– засвоїти метанаукову термінологію і використовувати її у дослідженні;

вміти:

– організувати соціальний експеримент, підготувати основні його презентаційні етапи;

– вміти працювати з дисциплінарним масивом інформації у її застосуванні до аналізу творчого процесу

– вести пошук, накопичення та обробку необхідної інформації для реалізації творчого проекту.

Філософські проблеми творчості

Інтегральна компетентність:

Здатність проводити філософські дослідження, спрямовані на осмислення природи техніки та оцінку її впливів на суспільство, культуру та людину.

Загальні компетентності:

– Здатність до нестандартного розв’язання задач, самостійності міркувань та умовиводів, навички інтелектуального пошуку, вміння виявляти та розв’язувати проблеми.

– Прагнення до відкриття нового, залучення нестандартних смислів, в т.ч. з інших предметних царин.

– Вміння застосовувати для вирішення пізнавальних задач ефективні стратегії і засоби.

– Вміння переконливо викласти власну експертну позицію.

– Володіння словником та засобами виразу філософської думки, стилістична оформленість міркувань.

– Уникання інтелектуального конформізму, готовність завжди віддавати перевагу науковій достовірності.

– Здатність розробляти і впроваджувати соціально-гуманітарні проекти.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Знання теоретичних основ філософії техніки та суміжних галузей гуманітаристики й суспільних наук.

– Володіння спеціалізованим знанням в межах філософії техніки, системна обізнаність з відповідною спеціальною літературою.

– Вміння аналізувати певну наукову проблему, залучати необхідні для цього знання, методики, джерела і досягати в результаті самостійних пізнавальних результатів.

– Здатність залучати і використовувати у спеціалізованому філософському дискурсі знання, ідеї, способи мислення з інших наукових і культурних царин.

– Навички критичної роботи з філософськими текстами, застосування різних методів їх аналізу та інтерпретації.

знати:

– головні категорії та поняття курсу;

– системну періодизацію історії техніки, основні напрями розвитку її найважливіших галузей і проблем, інтелектуальні революції в культурі;

– загальні закономірності сучасної науки і техніки;

– соціально-культурні та екологічні наслідки техніки і технологій, принципи екологічної філософії;

– принципи творчості в науці і техніці;

– роль філософії техніки у сучасній інтелектуальній культурі;

вміти:

– створювати філософський дискурс, відштовхуючись від проблематики курсу;

– вільно орієнтуватися у понятійно-категоріальному апараті курсу та його основних теоріях;

– виявляти найбільш важливі аспекти і механізми взаємодії філософії, науки і техніки з метою подальшого їх аналізу.

Філософія техніки

Інтегральна компетентність:

– Здатність орієнтуватися у загальнотеоретичних і практичних проблемах, що стосуються теорії символу.

– Розуміти символічний характер феноменів людських культури, мови та свідомості.

Загальні компетентності:

– Логічність, послідовність, систематичність та аргументованість міркувань.

– Здатність відрізняти суб’єктивні, спонтанні складові суджень від об’єктивних і аргументованих, вміти надавати перевагу останнім.

– Здатність брати участь в інтелектуальних дискусіях, використовувати ввічливі форми звернення до опонента, концентруватися на значущих складових судження, не переходячи на особистості.

– Навички використання інформаційних і комунікаційних технологій.

– Аналіз та інтерпретація гуманітарного тексту: здатність виокремити та відтворити смислову структуру тексту, оцінити послідовність та валідність аргументації, виділити продуктивні ідеї. 

– Порівняння змісту різних текстів пошук та узагальнення інформації по досліджуваній проблемі.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Здатність виокремити змістові відмінності філософії від інших форм мислення.

– Уявлення про структуру філософського знання, розмаїття та особливості філософських дисциплін, їх ролі в обґрунтуванні та розвиткові людського мислення, пізнання світу, культури та суспільства. – Знанні про еволюцію основних філософських ідей та проблем, орієнтації в напрямах і тенденціях сучасного філософського дискурсу, їх зв’язку з попередньою інтелектуальною історією.

– Вміння використовувати провідні моделі гуманітарного пізнання як смисловий простір міркувань в історичному, соціокультурному, мовно-літературному, загальнонауковому, історико-філософському та теоретико-філософському контекстах.

знати:

– основний зміст розділів даної спеціалізованої дисципліни, які склалися в сучасній науці; основні теорії символу.

– оволодіти основними філософсько-методологічними програмами та принципами;

– усвідомити необхідність «людиновимірного» аспекту науки як соціального та когнітивного феномену;

– специфіку і способи взаємодії філософії, науки та методології;

вміти:

– виробити самостійний критичний стиль мислення;

– формувати власну світоглядну позицію;

– застосовувати набуті філософсько-методологічні знання в подальшій науковій та викладацькій діяльності;

– аналізувати феномени науки та філософії під кутом зору методології.

Теорії символу у світовій філософії

Інтегральна компетентність:

Здатність орієнтуватися у загальнотеоретичних і практично-спрямованих проблемах онтології тілесності та засвоєння основних принципів, методів застосування набутих знань в інтердисциплінарних дослідженнях.

Загальні компетентності (соціально-особистісні, загальнонаукові, інструментальні):

– Логічність, послідовність, систематичність та аргументованість міркувань.

– Здатність відрізняти суб’єктивні, спонтанні складові суджень від об’єктивних і аргументованих, вміти надавати перевагу останнім.

– Здатність брати участь в інтелектуальних дискусіях, використовувати ввічливі форми звернення до опонента, концентруватися на значущих складових судження, не переходячи на особистості.

– Навички використання інформаційних і комунікаційних технологій.

– Аналіз та інтерпретація гуманітарного тексту: здатність виокремити та відтворити смислову структуру тексту, оцінити послідовність тавалідність аргументації, виділити продуктивні ідеї. 

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Розуміти тілесність як самостійний філософський концепт.

– Доводити, що тілесність складає філософську ідею, яка має універсальне значення для філософської рефлексії щодо людського буття взагалі, починаючи з її витоків аж до сучасної філософії.

– Самостійно проводити теоретичну легітимацію тілесності в рамках основних стратегій ресоматизації: феноменологічна; генеалогічна, або психоаналітична та соціотропна; аналітична/прагматична; когнітивна; семіотична – семіотика ґендерного тіла.

– Долати ізольованість від сучасних досліджень світової філософської думки та мати чіткість у визначенні власної методологічної позиції.

знати:

– проблематику онтології тілесності;

– ознаки формування нових типів мислення;

– класичну модерну парадигму розуміння тілесності;

– тілесність як інструмент сучасного “перечитування” попередньої філософської традиції та “декодування” культурного досвіду;

вміти:

– володіти чіткою понятійною визначеністю тілесності;

– інтерпретувати тілесність як самостійний філософський концепт;

– розрізняти десоматизаційний і ресоматизаційний процеси в сучасній філософії.

Онтологія тілесності

Інтегральна компетентність:

Здатність орієнтуватися у загальнотеоретичних і практично-спрямованих проблемах філософії культури та засвоєння основних принципів, методів застосування набутих знань в інтердисциплінарних дослідженнях.

Загальні компетентності (соціально-особистісні, загальнонаукові, інструментальні):

– Здатність до навчання впродовж життя.

– Здатність до критики й самокритики.

– Толерантність до різних ідей.

– Креативність, здатність до системного мислення.

– Адаптивність і комунікабельність.

– Наполегливість у досягненні мети.

– Турбота про якість виконуваної роботи.

– Аналітичні здібності.

– Дослідницькі навички.

– Навички управління інформацією.

– Здатність виявляти актуальні проблеми.

– Здатність здійснювати теоретичний аналіз проблеми.

– Здатність пропонувати та обґрунтовувати гіпотези.

– Дослідницькі навички.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

Розрізняти різноманітні контексти тлумачення мистецтва (філософський, естетичний, науковий, психологічний).

– Глибинне розуміння природи мистецтва, виходячи зі специфіки становлення чуттєвої культури людини, співвідношення утилітаристського та естетичного в людській діяльності.

– Аналітична оцінка та культурфілософський аналіз на основі здобутих знань герменевтичної формули художнього твору, форми і змісту, механізмів творчої діяльності (стратегія творчої поведінки, аналіз іконографічної схеми, творча реконструкція).

– Здатність використовувати теоретичні, концептуальні знання, вміння користуватися понятійним апаратом з предмету.

– Здатність використовувати профільовані знання в галузі культурології, мистецтвознавства, естетики для досліджень специфіки художньо-творчої діяльності.

– Здатність в теорії і на практиці здійснити оцінку існуючого типу художньої культури.

– Здатність використовувати фундаментальні теоретичні знання з філософії мистецтва  у якості чинника протидії симуляційним процесам в культурі та викривленню культурного коду.

знати:

– основний понятійно-категоріальний апарат філософії мистецтва;

– наукову періодизацію і характеристику основних етапів розвитку філософії мистецтва;

– історичні етапи розвитку мистецтва;

– вплив загальносвітових і європейських тенденцій розвитку філософії мистецтва на національні світи;

вміти:

– оперувати основними поняттями та категоріями, які характеризують філософію мистецтва;

– виокремлювати основні тенденції еволюції філософії мистецтва у конкретний історичний період розвитку;

– опрацьовувати і використовувати довідкову інформацію і комунікативні засоби обробки спеціальної інформації задля філософської оцінки мистецтва.

– застосування теорії візуального мислення та особливостей історичного характеру візуальної репрезентації в оцінці артефактів сучасної культури.

Філософія мистецтва

Інтегральна компетентність:

– Здатність орієнтуватись в сучасних нестандартних логіках.

– Вміти проаналізувати дослідницьку проблему з позицій нестандартної логіки.

Загальні компетенції:

– Креативність, здатність до системного мислення.

– Кмітливість, оперативність та динамічність інтелектуальної реакції, стійкість та сміливість у мисленєвих випробуваннях і доланні пізнавальних утруднень.

– Володіння спеціалізованим знанням в межах певної філософської проблематики, системну обізнаність з відповідною спеціальною (науково-дослідницькою) літературою.

– Оволодіння різними режимами та формами публічного мовлення, засобами та стратегіями інтелектуальної полеміки.

– Здатність до нестандартного розв’язання задач, самостійності міркувань та умовиводів, навички інтелектуального пошуку, вміння виявляти та розв’язувати проблеми.

Спеціальні (фахові, предметні) компетенції:

– Мати навички критичної роботи з філософськими текстами, застосування різних методів їх аналізу та інтерпретації.

– Здатність залучати і використовувати у спеціалізованому філософському дискурсі знання, ідеї, способи мислення з інших наукових і культурних царин.

– Систематичні знання та навички, які дозволяють використовувати історико-філософську спадщину в осмисленні та розв’язанні власних дослідницьких проблем.

знати:

– історію виникнення поняття  «логіка»;

– історичні етапи розвитку логічного знання;

– особливості розвитку логіки в добу античності;

– сутнісні особливості розвитку логіки в епоху середньовіччя;

– загальні риси розвитку логіки в 16-19 ст.;

– характерні ознаки логіки 20-21 ст.;

вміти:

– аналізувати етапи розвитку логіки;

– характеризувати особливості середньовічної логіки, логіки епохи Відродження та Нового часу;

– пояснити основні тенденції розвитку логіки 20-21 ст.;

– простежити основні рівні історичного розвитку європейської та вітчизняної логіки.

Історія логіки

2.4. Практична підготовка

Інтегральна компетентність:

– Здатність до філософської рефлексії, продукування філософських ідей, фахово-компетентного вирішення філософських проблем, самостійності міркувань та умовиводів, навички інтелектуального пошуку, вміння виявляти та розв’язувати світоглядні проблеми.

– Здатність володіти сучасними методиками наукового дослідження.

Загальні компетентності (соціально-особистісні, загальнонаукові, інструментальні):

– Здатність робити смислові узагальнення та висновки, виявляти в інформаційних даних та концептах хиби й вразливі місця, суперечності та неповноту аргументації.

– Готовність до пізнання нового і неперервного навчання, до опанування нових знань та стратегій/способів мислення.

– Навички раціональної організації власної діяльності та ефективного використання часу.

– Схильність до самоперевірки отриманих результатів, турбота про якісне виконання професійних завдань.

– Навички використання інформаційних і комунікаційних технологій.

– Аналіз та інтерпретація гуманітарного тексту: здатність виокремити та відтворити смислову структуру тексту, оцінити послідовність та валідність аргументації, виділити продуктивні ідеї. 

– Порівняння змісту різних текстів пошук та узагальнення інформації по досліджуваній проблемі.

– Навички написання аналітичних і публіцистичних гуманітарних текстів, реферування, створення систематизованих оглядів спеціальної літератури.

– Дотримання стандартів академічного оформлення тексту.

– Інтелектуальне сумління, чесність у своїй справі та уникання симуляцій, плагіату й інших виявів недоброчесності.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Здатність володіти систематичними знаннями та навичками, які дозволяють використовувати історико-філософську спадщину в осмисленні та розв’язанні власних дослідницьких проблем.

– Здатність володіти спеціалізованим знанням в межах певної філософської проблематики, мати системну обізнаність з відповідною спеціальною (науково-дослідницькою) літературою.

– Здатність аналізувати певну наукову проблему, залучати необхідні для цього знання, методики, джерела і досягати в результаті самостійних пізнавальних результатів.

– Здатність володіти навичками критичної роботи з філософськими текстами, застосовувати різні методи їх аналізу та інтерпретації.

– Здатність володіти методами інтерпретації тексту, методологічною і філософською герменевтикою.

знати:

– загальні та спеціальні методи наукових досліджень;

– методи проведення збору, обробки та аналізу емпіричного матеріалу;

вміти:

– здійснювати написання та оформлення наукових робіт;

– робити узагальнення та виробляти пропозиції на основі обробленого теоретичного матеріалу;

– критично переосмислювати отриману інформацію;

– формулювати самостійні висновки  за результатами дослідження.

Випускна робота

Інтегральна компетентність:

– Здатність до філософської рефлексії, продукування філософських ідей, фахово-компетентного вирішення філософських проблем, самостійності міркувань та умовиводів, навички інтелектуального пошуку, вміння виявляти та розв’язувати світоглядні проблеми.

– Здатність володіти сучасними методиками наукового дослідження, (в тому числі знання різних стратегій та моделей здійснення педагогічно-викладацького пошуку), вміння застосовувати сучасні технологічні  засоби, необхідні для досягнення оптимального педагогічного результату.

Загальні компетентності (соціально-особистісні, загальнонаукові, інструментальні):

– Здатність приймати етично виважені і морально обґрунтовані рішення, визначати інтереси і мотиви поведінки інших осіб, знаходити шляхи ненасильницького розв’язання  суперечностей між сторонами з протилежними інтересами.

– Здатність застосовувати знання в професійній діяльності у стандартних та окремих нестандартних ситуаціях.

– Уміння планувати і організовувати свою професійну діяльність, уникаючи конфліктних ситуацій.

– Знання і розуміння предмета та характеру професійної діяльності, природи етичних стандартів та здатність діяти на їх основі.

– Здатність спілкуватися фаховою філософською мовою як усно, так і письмово, у тому числі у професійній сфері.

– Здатність бути критичним і самокритичним, визнавати та виправляти власні помилки.

– Вміння працювати самостійно, проявляти добросовісність, дисциплінованість, пунктуальність та відповідальність, а також працювати у команді колег за фахом.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Здатність володіти систематичними знаннями та навичками, які дозволяють використовувати історико-філософську спадщину в осмисленні та розв’язанні власних дослідницьких проблем.

– Здатність володіти спеціалізованим знанням в межах певної філософської проблематики, мати системну обізнаність з відповідною спеціальною (науково-дослідницькою) літературою.

– Вміння використовувати методологію та пізнавальні засоби, що властиві обраній філософській спеціалізації.

– Здатність аналізувати певну наукову проблему, залучати необхідні для цього знання, методики, джерела і досягати в результаті самостійних пізнавальних результатів.

– Здатність залучати і використовувати у спеціалізованому філософському дискурсі знання, ідеї, способи мислення з інших наукових і культурних царин.

– Здатність володіти навичками критичної роботи з філософськими текстами, застосовувати різні методи їх аналізу та інтерпретації.

– Здатність володіти методами інтерпретації тексту, методологічною і філософською герменевтикою.

знати:

– методику організації виховної роботи;

– основні вимоги, що висуваються до структури, змісту, та оформлення лекційної роботи;

– вимоги до підготовки семінарського заняття і семінарської роботи;

– вимоги щодо рецензування студентських самостійних науково-дослідних робіт;

– вимоги щодо бібліографічного опису наукових праць;

– сучасні вимоги щодо оцінювання діяльності студента та студентської групи на предмет  академічної доброчесності;

вміти:

– розробляти навчальні завдання і готувати матеріал для поглиблення самостійної роботи студентів;

– володіти ефективними методами та принципами проведення лекційних і семінарських занять;

– володіти методикою організації та контролю роботи студентів у навчальному процесі.

– здійснювати самостійний науковий пошук в різних галузях філософського знання;

– працювати з джерельними базами;

– володіти навичками ведення сучасної наукової комунікації.

Виробнича викладацька практика

Інтегральна компетентність:

– Здатність до філософської рефлексії, продукування філософських ідей, фахово-компетентного вирішення філософських проблем, самостійності міркувань та умовиводів, навички інтелектуального пошуку, вміння виявляти та розв’язувати світоглядні проблеми.

– Здатність володіти сучасними методиками наукового дослідження, (в тому числі знання різних стратегій та моделей здійснення наукового пошуку), вміння застосовувати сучасні технологічні  засоби, необхідні для досягнення оптимального наукового результату.

Загальні компетентності:

– Здатність приймати етично виважені і морально обґрунтовані рішення, визначати інтереси і мотиви поведінки інших осіб, знаходити шляхи ненасильницького розв’язання суперечностей між сторонами з протилежними інтересами.

– Здатність застосовувати знання в професійній діяльності у стандартних та окремих нестандартних ситуаціях.

– Уміння планувати і організовувати свою професійну діяльність, уникаючи конфліктних ситуацій.

– Знання і розуміння предмета та характеру професійної діяльності, природи етичних стандартів та здатність діяти на їх основі.

– Здатність спілкуватися іноземною мовою як усно, так і письмово, у тому числі у професійній сфері.

– Здатність бути критичним і самокритичним, визнавати та виправляти власні помилки.

– Вміння працювати самостійно, проявляти добросовісність, дисциплінованість, пунктуальність та відповідальність, а також працювати у команді колег за фахом.

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

– Здатність володіти систематичними знаннями та навичками, які дозволяють використовувати історико-філософську спадщину в осмисленні та розв’язанні власних дослідницьких проблем.

– Здатність володіти спеціалізованим знанням в межах певної філософської проблематики, мати системну обізнаність з відповідною спеціальною (науково-дослідницькою) літературою.

– Вміння використовувати методологію та пізнавальні засоби, що властиві обраній філософській спеціалізації.

– Здатність аналізувати певну наукову проблему, залучати необхідні для цього знання, методики, джерела і досягати в результаті самостійних пізнавальних результатів.

– Здатність залучати і використовувати у спеціалізованому філософському дискурсі знання, ідеї, способи мислення з інших наукових і культурних царин.

Здатність володіти навичками критичної роботи з філософськими текстами, застосувувати різні методи їх аналізу та інтерпретації.

Здатність володіти методами інтерпретації тексту, методологічною і філософською герменевтикою.

знати:

– основні вимоги, що висуваються до структури, змісту та оформлення наукової роботи (статті в фаховому виданні, дисертаційної роботи, монографії);

– вимоги до написання рецензій на наукові роботи;

– вимоги щодо рецензування студентських (курсових, кваліфікаційних та магістерських) робіт;

– вимоги щодо бібліографічного опису наукових праць;

– сучасні вимоги щодо оцінювання діяльності науковця на предмет  його академічної доброчесності;

вміти:

– здійснювати самостійний науковий пошук в різних галузях філософського знання;

– працювати з джерельними базами;

– писати наукові статті, тези виступів на конференціях, рецензії на наукові роботи;

– оформлювати наукову продукцію відповідно до існуючих стандартів;

– володіти навичками ведення сучасної наукової комунікації.

Виробнича науково-дослідна практика